Марія Петрівна хвилювалася через швидку зустріч із нареченою свого сина Павла з міста. Вона поділилася своїми побоюваннями із колегою Людмилою під час обідньої перерви. Вислухавши про переживання, Людмила порадила їй оновити свою зовнішність і вивчити сучасні жаргонні слівця, щоб справити враження на майбутню невістку і не бентежити сина. Марія наслідувала пораду: зробила манікюр, стрижку і пофарбувала волосся. Вечорами вона також вивчала молодіжну лексику. У день зустрічі Марія приготувала вечерю, прибралася в будинку і купила яскраво-червону сукню.
Їй також зробила макіяж її знайома Аллочка, яка працювала у місцевій перукарні. Аллочка зробила їй макіяж, відомий як “Крила метелика”, а Марія, зі свого боку, не впізнаючи себе в дзеркалі, повірила, що так модно. Накриваючи стіл, Марія прокручувала в голові нові слова, які вона вивчила. Коли Павло та його дівчина Поліна прибули, Марія привітала їх у своєму новому стилі, намагаючись використати вивчені заздалегідь жаргонні слова. Павло і Поліна були здивовані і водночас розважені зовнішністю та промовою Марії. Вони посміялися та похвалили її зусилля, але також запевнили її, що вона подобається їм такою, якою вона є – без усього цього модного макіяжу та сленгу.
Відчувши полегшення, Марія знову переодяглася у свою звичайну сукню та змила макіяж. Вони всі разом сміялися і насолоджувалися чаєм із булочками, які Марія приготувала своїми дбайливими руками. Жінка зрозуміла, що немає необхідності змінювати себе, щоб бути прийнятою та оціненою іншими. Це був цінний урок для неї, і вона була вдячна за те, що її зусилля були гідно оцінені, навіть якщо в них не було необхідності. Зрештою, найважливіше було бути доброю, простою та щирою. Адже саме ці якості оцінили її найрідніші люди.