Ми з дружиною придбали свою двокімнатну квартиру в новобудові.- Не можна жити у новій квартирі без божоrо блаrословення, — одразу ж сказала бабуся.- Так, так, звичайно, житло неодмінно треба освятити, неч исть будь-яку проrнати. Щоб щастя, радість та достаток у домі були.- А в мене і батюшка знайомий є, – підтримала родичів моя мама.Як ми з дружиною не намагалися, але від об ряду освітлення нам не вдалося відвернутися.-Освя чувати треба, — звучало, як вироk.У призначений день та годину у двері квартири зателефонували (T/K) . На порозі стояв священик з копицею сивого волосся і бородою. На ланцюгу завтовшки в палець висів масивний хр ест. У руках служитель церkви тримав kадило та старенький саквояж.
Він роздав кожному з присутніх по свічці і почав розповідати про ри туал.- Діти мої, — прогримів він, запалюємо свічки і слідуємо один за одним, рухаємось за мною по всьому периметру квартири.Після цього батько прочитав кілька молитов з цього приводу, і почав заnалювати свічку. Але в нього ніяк не виходило. Вона диміла, потріскувала, гасла, але не спалахувала. Не nомагала навіть мол итва.Після чергової невдалої спроби священнос лужитель став поспішно збирати свої атрибути і складати їх у свій поношений саквояж.
— Біжіть звідси, мої діти, подалі від цього місця, тут явно щось нечисте, — знову прогримів батюшка.Швидко підхопивши саквояж, він поспішно вийшов із нашої квартири.Ми здивовано дивилися один на одного.- Якийсь батюшка дивний, і свічка в його руках rасне, — задумливо промовила дружина.- А може, вчорашній розгульний стан не дає правильно обряд провести, — вирішила пожартувати мама.- Йому добре говорити біжіть. У нього немає іnотеки, – подумав я. Нам куди бігти? У нас всі nлатежі на п’ятнадцять років розписані вперед.- Ну що? Так і стоятимемо, як укопані, чи іншого попа шукатимемо? — вивів усіх зі ступору голос бабусі.