Мій свекор дуже дивна людина. Він справжнісінький бабій, але не звичайний. Таких як він ще пошукати треба. Він мав три офіційні шлюби, а те, що було неофіційно, для нього не вважається. Він має куnу дітей, з деякими він навіть не спілкується, відповідно й алі менти ніколи не nлатив. Залишив він для себе лише одного сина – Ігоря від першої дружини, він і став моїм чоловіком. У свекра дивні правила життя. Він вважає, що справжнє кохання живе три роки, а те, що йде потім — співжиття. І немає сенсу втрачати на цей час, адже довкола повно цікавих жінок.
Тому він кидав усіх своїх жінок через три роки і вирушав на пошуки чогось новенького. Мене свекор перші три роки просто любив. Підвозив на роботу, дарував добрі подарунки, одразу було зрозуміло, що він знає, як сподобатися жінці. А потім у мене з Ігорем наро дилася донька, пішов четвертий рік шлюбу, і я помітила, що свекор змінився по відношенню до мене. Він почав вказувати на мої незначні недоліки вдома, говорити, що я роз училася в мить добре готувати.
Він навіть не со ромився і прямо заявляв, що Ігореві час знайти когось іншого. Мій чоловік постійно робив батькові зауваження, говорив, що він не збирається кидати дружину з дитиною, що мене любить. Але його батько лише відмахується. Він просто впевнений, що Ігор мене покине. Я знаю свого чоловіка, він за вдачею однолюб, і я бачу, що любить він мене щиро і сильно. Тільки постійні натяки з боку свекра нестерпно дратують. А ще він нещодавно сказав так: -Синку, коли дружину кинеш, тільки доньку собі не забирай. Не потрібні нам зайві жінки у домі.