Напередодні весілля Настя вирішила влаштувати дівич-вечір в селі. Взагалі дівчата воліли б в клуб змотати, але Настя була nроти. Вона не дуже любила галасливі місця, а також дуже хотіла попрощатися з рідним селом, до якого була сентиментально прив’язана, адже тут пройшло все її дитинство і юність. Тільки після закінчення школи вона поїхала в місто. Батьки після цього теж перебралися туди жити, будинок в селі залишився під дачу. Проте Настя дуже любила сюди приїжджати. Але її наречений був зовсім не любителям відпочинку на природі, він вважав за краще міське життя. Це трохи засмучувало дівчину, адже любов до природи займала велике місце в її серці.
Це була не єдина відмінність між нею та Андрієм. За характером вони були досить різні, але хлопець дійсно її любив. Чи любила Настя? Це питання вона намагалася не ставити сама собі, адже відповіді не знала. Їй подобалося те, що Андрій порядний, відповідальний працьовитий чоловікам, особливих почуттів вона до нього не зазнала. Святкування дівич-вечора було в самому розпалі, коли несподівано постукали у двері. Настя пішла, щоб відкрити, за порогом стояла старенька жінка. – Здрастуйте, – автоматично привіталася дівчина. – Здрастуйте, я мама Миколи і Михайла, прийшла, щоб висловити подяку тобі за те, що ти моїм хлопчикам по-сусідськи доnомагаєш, – сказав жінка, тепло посміхнувшись.
Настя зніяковіло посміхнулася у відповідь. Вона доnомагала хлопчакам безкорисливо, самі хлопці погано з господарством справлялися. – В подяку я хочу піднести тобі подарунок. У цей момент очі жінки ніби заскленіли, голос теж змінився. – Тобі не потрібно виходити за Андрія заміж, не буде щастя, через місяць ти зустрінеш свою справжню любов. Його звуть Сергій. Після цих слів жінка знову прийшла в свій звичайний стан. – Це було ворожіння, – пояснила вона, – тобі варто йому довіряти. Потім вона мовчки розвернулася і пішла. Наступний день Настя застукала нареченого зі своєю подругою. Весілля скасувалося. А через 3 роки Настя зустріла Сергія, вони одружилися.