Я, скільки пам’ятаю себе, завжди мріяла про доньку. Більшість моїх подруг були мамами саме дівчаток, і вони підготували для мене просто величезні пакети радощів дівчат для моєї майбутньої доньки. Коли я заваrітніла, вже уявляла, як ми з донькою одягатимемося в однаковий одяг, як ми влаштовуватимемо собі дні догляду за собою і гортатимемо модні журнали. Знаєте, є різні прикмети (форма живота, стан майбутньої матусі, її самопочуття та багато іншого), за якими можна визначити, хто наро диться: хлопчик чи дівчинка.
Так от, усі мені казали, що в мене буде дочка, а я щоразу раділа так, ніби це УЗ Д підтвердило. Якось ми пішли на У ЗД і не змогли визначити, хто в нас дещо з якихось причин. Тоді ми вирішили, що наша дочка цього не хоче і більше цього не стали дізнаватися. Так, ми були ще романтиками. Ось, настав день Х, мене чоловік відвіз доnологового будинку. Через 6 годин я наро дила хлопчика. Чоловік стрибав на місці від радості, а я не розуміла, як це сталося, і що мені з цим робити далі, адже я ніколи й не могла подумати, що в мене наро диться син.
Коли я побачила свого малюка вже чистим, у своєму милому боді з ведмедиками, я почала звинувачувати себе за безглузді думки. Він був справжнім янголятком. Потім я почала помічати у парках мам із хлопчиками. Маленькі джентльмени доnомагали своїм мамам тягнути пакети з продуктами, нести сумки, зривали мамам кульбаби. Адже жодна дівчинка не захищатиме маму так, як це роблять хлопчики з ранніх років. Зараз я щодня збираю конструктори із сином. Він любить розбирати все у своєму полі зору викруткою, тому я стежу, щоб він мій ноутбук виnадково не розібрав. Чоловік постійно сміється від того, як я втягнулася в ці хлопчачі ігри, як обговорюю з сином різних героїв із хлоп’ячих фільмів та мультфільмів. Він каже, що вже й не уявляє мене мамою дівчинки.