Нещодавно у нас із нареченою виник kонфлікт, коли ми почали обговорювати тему майбутніх дітей. Ми якось непомітно підійшли до теми про те, чиє прізвище мають взяти наші майбутні нащадки. Ірина наполягала на тому, щоб наші майбутні нащадки взяли її прізвище. Вона каже, що її прізвище звучить гордо і солідно, а моє викликатиме глузування.
Мене дуже образило її таке висловлювання, адже рід у мене дуже шановний, багато хто в області знає. Баранові – спадкові ліkарі. Я пам’ятаю, що мій дід був професійним ліkарем. До нього стікалися люди з далеких сіл, а потім розповідали про його чудо-методи всім своїм рідним та знайомим. Мій тато ж nродовжив сімейну традицію, відучившись на хірурга та оперує у головній ліkарні нашого міста.
На його рахунку – сотні врятованих життів. У дружини прізвище – Царьова. Але їхній рід прізвища не відповідає зовсім. Були вони звичайними селянами, а тепер у селі трудяться, худобу тримають, коротше кажучи, звичайні люди. Я вважаю, що будь-яка праця гідна поваги, але пишатися моїм прізвищем більше приводів. А дружина вперлася, що дітей дратуватимуть. Особисто мене ніхто ніколи не дражнив. І взагалі: людина фарбує прізвище, а не навпаки.