Одна маленька річ, одна маленька ситуація може суттєво змінити наше життя, думки, настрій та фі нансове становище. Просте привітання, посмішки або руки доnомоги може бути достатньо. Завдяки таким скромним проявам поваги у нас з’являється довіра та надія на краще. Про це й йтиметься у сьогоднішньому оповіданні. Я їхала автобусом додому з роботи.
У автобус увійшла жінка, яка штовхала дитячу коляску. Поруч із нею стояла і дитина, яка трималася за коляску. У неї ні як не виходило підняти коляску, але чоловік, що сидів поруч, схопився і доnоміг їй. Автобус почав рух і двері раптово зачинилися. Внаслідок чого синочок жінки спіткнувся і майже впав. Але його підхопила та обтрусила інша дівчина. Потім підійшла кондуктор і дала підлітку вологі серветки, щоб він витер руки. Мати подякувала їй та nродовжила перевіряти кишені на наявність грошей.
Поруч сиділа бабуся. Вона зрозуміла, що юний пасажир насилу тримається на ногах, і вирішила поступитися місцем для нього. Вона посадила його на своє місце та погладила по голові. Я встала, тільки-но помітила це, і запропонувала їй своє місце. Літня жінка посміхнулася, подякувавши мені, і сіла в крісло. Молодий чоловік швидко підвівся зі свого місця і запропонував його мені. Я, однак, подала знак іншій жінці посісти місце, бо майже доїхала до своєї зупинки. Усі в автобусі були у приємному настрої. Чому так сталося? Елементарна культура робить дивовижні подвиги. Це так приємно, що у людях є співчуття, ввічливість, доброта. У наші часи таке не можна зустріти щодня. Але тепер я впевнена, що в нашому світі ще не все втрачено.