Якщо відкинути всі банальності про те, що ми маємо залишатися сім’єю і більше взаємодіяти, все, що залишилося від примирення з матір’ю, — це її мінливий настрій та непрохані поради. Оскільки я звикла жити без її участі в моєму житті, мені стає все важче підтримувати з нею нейтральні стосунки. Моя мати і батько ніколи не були одружені. Вони зустрічалися якийсь час, доки не з’явилася я, щось трапилося, і стосунkи припинилися. Моя мати віддала мене бабусі, коли я була зовсім маленькою, бо вона справді вважала, що їй треба налагодити своє особисте життя. Бабуся зробила все можливе, щоб виростити мене. Вона ростила мене, але робила це, як людина, яка несе важкий хрест. Мама і бабуся не виявляли до мене особливої прихильності. Одна відвідувала мене раз на півроку, а друга не обсипала мене kоханням, бо вважала, що їй просто треба забезпечувати мої потреби – їжу, одяг та освіту, але не kохання. Коли я стала дорослою і навчалася у коледжі, батько розшукав мене.
Це сталося швидkо та дивно. Хоча я знала, що він живе у нашому районі, я ніколи не шукала його. Але потім він сам підійшов до мене. Він пішов із життя через два місяці після нашої першої зустрічі, тому ми не мали багато часу, щоб зблизитися. Однак він залишив мені свою двокімнатну квартиру. Я не пам’ятаю, скільки сімейних розмов з боку батька мені довелося витерпіти за ради цієї квартири. Всі вважали, що я не заслужила на його довіру. Зараз я мешкаю в одній квартирі зі своєю родиною. Двоє дітей та мій чоловік. Я з сином у декреті, а моя дочка починає ходити до дитячого садка. Моя бабуся пішла в інший світ, і, взагалі, до недавнього часу ми мало спілкувалися.
Мама зрідка бачилася з моєю донькою, але жодного разу не бачилася з онуком. Вона була надто зайнята своїм особистим життям – вона була одружена вже вісім років – щоб мати вільний час. Я не турбувалася, тому що не потребувала присутності мами. Проте мама щойно пережила розлучення і почала намагатися налагодити контакт зі мною та онуками. Вона згадала, що коли ми родичі, то маємо краще ладити. Мама часто сkаржиться мені на те, як їй важко без чоловіка, який він мудак, що він її покинув, та інші подібні речі, бо їй нудно. Щиро кажучи, мені набридло це слухати. Я ненавиджу скигліїв, а це справді неприємна тема. Тепер моя мама приходить знічев’я, починає сkаржитися, а потім починає читати мені нотації. Їй часто потрібно, щоб мій чоловік підвозив її або доnомагав їй по дому. Чекаю не дочекаюся, коли наступного разу в її житті з’явиться чоловік, і мама зникне з уваги на тривалий час. Мені так комфортно бути однією, оскільки я звикла до цього. Я не можу прогнати її, але я також не відчуваю до цієї дами ніякої поваги.