Наша сусідка чомусь вирішила, що наша дочка нам не рідна. Але це ще половина лиха. Мало того, що вона все нафантазувала, то вона ще це сказала нашій дочці. Ось ця дурепа і випитувала у дитини, чи не кривдять її прийомні батьки. Я взагалі не уявляю, що ця жінка мала в голові. (T/YK) Ми куnили квартиру у цьому будинку три роки тому. І ніколи жодних nроблем із сусідами не було. І претензій ні до кого донедавна не мали. Наша дочка лише пішла до першого класу.
До речі, вона дуже схожа на мене, точніше вона моя копія, коли я була в її віці. Дочка у нас блондинка, волосся майже біле, очі блакитні, як і в мене. Приблизно місяць тому вона приходить до мене в сльо зах і запитує, чому ми їй не сказали, що вона нам не рідна дочка. Нам із чоловіком навіть на думку не спадало, що дитина може про таке подумати. І правильно, бо про це подумала не дитина, про це подумала сусідка, яка й сказала маленькій дівчинці, що вона у нас прийомна. Виявилося, що дочка грала на дитячому майданчику, а на лавці сиділа жінка з коляскою. Якоїсь миті вона гукнула дочку і запитала, чи не кривдять її вдома.
Дочка відповіла, що ні. Взагалі, ми забороняємо їй з незнайомими розмовляти, але ця тітка умовно знайома, вона живе в нашому під’їзді, і ми з нею вітаємося. А сусідка nродовжила, що якщо це правда, то нехай вона одразу скаже, бо прийомних дітей часто ображають. Якби мене чоловік не втримав, це все скінчилося б плачевно. Тому що треба думати, що ти і кому говориш. Навіть якщо вона так подумала і переживала про це, могла б просто з’ясувати. Навіщо про свої домисли повідомляти маленькій дитині? З сусідкою чоловік, звичайно, поговорив, але донька досі періодично зі сльо зами запитує, чи вона точно не приймальна, чи ми її рідні мама і тато.