Ірина давно здогадувалася, що чоловік має kоханку. Вона не вірила його виправданням щодо пізніх повернень додому, а ще надто часто чула від нього запах жіночих парфумів, причому завжди одних і тих самих. Але вона мовчала, вдавала сліпу, щоб зберегти сім’ю і те, що в них є. У Ірини з Володимиром була донька та син.
Синові цього року ледве виповнилося десять, а доньці лише три роки. Колись вони були зразковою родиною. Вова після роботи поспішав додому, щоби більше часу провести з рідними. Іра й не помітила, як це все відійшло в минуле. Напередодні восьмого березня Іра активно зайнялася готуванням. Вона сподівалася, що хоч би це свято вони проведуть усі разом у сімейному колі. Але напередодні Володимир її розчарував: -Мені потрібно у відрядження. -У свято? Але ж це вихідний день! -Ну І так буває.
Іра чудово знала про яке відрядження мова. Вона проковтнула образу і знову промовчала. Володимиру було соромно, що він обманює дружину і зрад жує сімейні цінності, але секретарка шефа була надто спокусливою, щоб відмовляти собі в задоволенні. Але того дня його особливо гризло почуття прови ни. Він за звичаєм вирушив до Тані. Але коли вона обійняла його, він відчув себе справжнім негідником. У цей момент щось у його голові перевернулося. Він ухвалив важливе для себе рішення. -Тань, я так більше не можу, нам треба роз лучитися.