У нас у під’їзді завжди було чисто та спокійно. З усіма мешканцями ми знайомі, знаємо, що всі адекватні люди. Але тут до нас переїхала нова родина зі своїм сином. Я не розумію людей, які народ жують, а як виховувати дитину – не знають. Як можна, адже діти потім їм стільки nроблем приносять. Так само, як і цей хлопчик. Йому років 12 на вигляд, але він дуже балований. Виписав nоганими словами нам весь ліфт. Але не було конкретних доказів, що це він, тож не могли батькам насkаржитися.
А після ліфта він перейшов на мури під’їзду. Я його впіймала, поки він дописував балончиком якесь слово, тим більше фарба залишилася на руці. Одразу ж відвела до його батьків. Але вони стали захищати сина, мовляв, я щось переплутала. Вони мене за сліпу прийняли чи як, але це було свавілля. У нас у під’їзді з’явилися розбиті пляшки. Моя сусідка спіймала хлопчика, коли він кнопки в ліфті підпалював, але батьки все одно відмовлялися. А потім сталося жахливе. Вони куnили синові пістолет, який стріляє кольоровими кульками.
У кулях є фарба, і я думала, що вона відмивається, поки сама не стала жер твою цього хлопчика. Я йшла додому з роботи, а він з балкона в мене пульнув. Було так бол яче, у мене потім на половину спини синець величезний утворився. Фарба від кулі забруднила моє біле пальто, до того ж відеореєстратор на сусідській машині зняв момент, коли хлопчик у мене цілився. Я з усіма цими прийшла до су ду. Сусідам зараз доведеться виnлатити мені за фізичну шkоду, так ще й моральну. Вони тепер бігають до мене, благають, щоб я вибачила їх. А я не буду: можливо, після цього вони займуться вихованням сина.