Ми з сестрою близнюки. Нині нам близько сорока п’яти років. Моя сестра ще десять років тому відхрестилася від догляду за батьками. Щоправда, на той момент вони цього і не потребували. Тато на той момент був живим і навіть працював. Він довгий час працював у сфері будівництва, збудував для нашої родини великий, добротний будинок.
Марія п’ять років тому переїхала жити до Італії із сім’єю. Спочатку вона постійно нила про те, що їм не вистачає грошей. Тому про якусь матеріальну доnомогу батькам і мови не могло бути. Вона навіть на nохорон рідного батька не приїхала, пославшись на брак коштів. Пройшло з того часу три роки, на Машу опустилося осяяння.
Тепер вона вмовляє мати nродати будинок, передати їй гроші, а самій перебратися жити до неї в Італію. Вона щодня дзвонить мамі і тисне на неї. Я відчуваю, що це впливає на маму. Не знаю, як відмовити її від такого кроку. Незрозуміло як вона освоїться в чужій країні, як уживеться із сестрою. Є ж багато факторів: клімат, культура, інфраструктура і таке інше. У неї має бути місце, куди можна повернутись. Але сестра дуже наполеглива. Бою ся, що з цієї витівки не вийде нічого доброго.