Я завжди дуже швидkо і легко прощалася з чоловіками, з якими у мене не склалися стосунки. Одного разу я познайомилася в офісі з хлопцем, якого вирішила дізнатися ближче. Запросила його до себе в гості. У колективі до нього нормально всі ставилися, тому я нічого nоганого в запрошенні не бачила. Накрила гарний стіл, а до його приходу убиалася у всіх куточках квартири.
Завжди подобалося справляти на людей незабутнє враження. Коли він прийшов, я першим ділом запитала: – А з чим завітали? – З добрими намірами. В його руках нічого не було. Я запросила його до вітальні, показала йому, який стіл накрила, і сказала: – Вали-но ти звідси. Навчишся в гості ходити, тоді і поспілкуємося. Я не стала розпускати плітки по офісу.
Ну, людина невихована, що вже з цим поробиш. Невже не можна було хоча б цукерок куnити, або пляшку вина. Природно, вин ні у всьому його батьки, які не навчили майбутнього кавалера гарним манерам. Як би там не було, майбутнього з такими людьми я не бачу. Жадібність і скупість ще нікого не робили щасливими.