У нас з чоловіком є дев’ятирічний син. Але ми завжди хотіли більше, ніж одну дитину. Ми все добре обміркували, запланували і зрозуміли, що зараз відповідний час на родити другого. Ми врахували всі і фінанси, і здоров’я. Мені було 36, треба було поспішати. Я вирішила не повідомляти рідним про наше рішення, поки не побачимо дві смужки. І незабаром я завarітніла. Після огляду у ліkаря ми з чоловіком повідомили нашим батькам радісну новину. Але, як не дивно, моя мама не зраділа. Вона схопила голову руками і заявила: – Ви з глузду з’їхали? Швидко позбавтеся від нього, поки не пізно. Коли ми спробували уточнити, що є причиною такої різкої реакції, мама сказала: – А якщо зять залишиться без роботи? Що тоді будете робити? Зараз світ такий, кожен день може все змінитися. Ви про сина хоч подумали? Звичайно, дитину ми залишили.
Ми з чоловіком разом прийняли це рішення, гарненько над усім подумавши. Ймовірну втрату роботи ми теж врахували. У нас є накопичення, впораємося, поки чоловік не знайде іншу роботу. У гіршому випадку я вийду на робіту, він залишиться з дитиною. Пройшов час, і мама дізналася, що я все таки ваrітна. Вона вирішила змінити тактику, раз перший варіант не подіяв на нас. Ми почали помічати, что наш син став робити дивні висловлювання. – Ви забудете про мене, коли народиться нова дитина. Ви мене не любите, я поганий, раз хочете іншу дитину, – син ридав. Ми зрозуміли, что це слова і навіювання моєї мами. – А що? Я сказала йому правду. Хіба ви не будете приділяти йому менше уваги? Ваша любов поділитися. Коли про витівки моєї мами дізналася свекруха, вона була в подиві. – Вибач, звичайно, невістка, але з твоєю матір’ю, здається, щось не так. Любов батьків не торт, щоб її ділити?
Свекруха солідарна з нами. Вона завжди говорила мені нар оджувати ще одну дитину. – У свій час я побоялася, а тепер шкодую. Через поганий вплив мами син став некерованим. Постійні істерики, ниття. Нещодавно навіть сказав, що збирається втекти з дому, коли братик з‘явиться на світ, а ми, мовляв, і не помітимо, бо будемо зайняті ним. Я спробувала поговорити з матір’ю, але вона будує з себе дурочку. Загалом, ми з чоловіком зрозуміли, що залишається лише один вихід із ситуації – заборонити мамі спілкуватися з онуком. А дитину я змушена відвести до психолога, щоб раз і назавжди вирішити це раптово виникле питання. Мама дзвонить, лається, погрожує вжити заходів, але мені все одно. Я нікому не дозволю робити моїй дитині погано.