Віктор дуже здивувався, що після стількох невдалих знайомств з кандидатками, мати нарешті схвалила одну. Вона мало не цілувала її руки, а Тіна посміхалася у відповідь, адже таке ставлення від майбутньої свекрухи рідко хто отримує. – Тіночка, Тіночка…- казала мати, – ні, я сама, ти відпочивай… З боку все виглядало на диво добре. А справа в тому, що до цього син знайомив маму з какимись неосвіченими провинціалками, і вона думала, що вони поклали око на їх квартиру. А Тіна була освіченою міської дівчиною зі спокійним характером. Ще й синові було 30 років, а вона хотіла онуків, треба було поквапитися. Після знайомства Інна Дмитрівна зробила все, щоб незабаром влаштувати весілля. – Ну що ви, я сам все організую, сам все сnлачу – сказала вона і стримала своє слово. Весілля відбулося через півроку після знайомства молодят. Вони оком не встигли моргнути, а вже відпочивали на медовому місяці. Повернувшись, молоді почали думати, де жити.
На їх накопичення додали коштів як Інна Дмитрівна, так і батьки Тіни, оформили іпотеку, а виnлатити залишилося лише невелику су му. Вони зберегли частину грошей на ремонт. – Я краще знаю, як потрібно робити ремонт, Довіряйте моєму досвіду, я зроблю все сама. З одного боку, молодим хотілося все вибирати самостійно, відповідно до їх уподобань, але з іншого боку, як заявив Віктор: «Якщо не погодимося потрібно буде все робити самим». В результаті ремонтом зайнялася Інна Дмитрівна. Пара переїхала туди і незабаром повідомила гарну новину. Інна Дмитрівна була на сьомому небі від щастя, що стане бабусею. Вона стала доглядати за невісткою, щоб вона правильно харчувалася, добре спала й дихала киснем, куnувала їй вітаміни. – Я починаю ревнувати. Мама тебе любить більше, ніж мене, – жартував Віктор. Коли онук народився, Інна Дмитрівна стала себе дивно вести. Спочатку вона пішла реєструвати малюка.
Вирішила, що та цим вона повин на займатися. Подружжя вибрали для хлопчика ім’я Петро, а бабуся повернулася з документом, де було написано (St/QK) – Дмитро. – Петро – старомодне ім’я, а Дмитро – гарне, прадіда Віктора теж так звали. Тіна ледве стримала свої емоції перед свекрухою, але вона поскаржилася чоловікові. Вони мало не посварилися, адже ім’я вибрала Тіна, вона мріяла про це з підліткового віку. Свекруха ще почала грубіянити, практично жила у них, грубіянила батькам Тіни, коли приходили відвідати онука, робила їй зауваження, мовляв вона не вміє поводитися з дитиною і тому не дозволяла Тіні взяти сина в руки. Це було останньою краплею терпіння тихої Тіни. Вона змінила всі дверні замки і свекруха залишилася на вулиці. – Як ти смієш? – чоловік влаштував ввечері скандал, – мама ж допомогла з грошима на квартиру, ми не маємо право її виганяти! – Мої батьки теж доnомогли, але не втручаються в наше життя – сказала Тіна. — Це лише тому, що їм наплювати. А моя мама любить нас, переживає… Цей конфлікт триває вже півроку, але Тіна не перестає боротися.