Коли я познайомилася з мамою Сергія, то думала, що мені так пощастило зі свекрухою. Вона була просто чудовою людиною, така товариська, весела, вона виглядала молодшою за свій вік. Добре стежила за собою, любила ходити по салонах краси, навіть мене з собою брала і за мене nлатила. Так що, я думала, що знайшла для себе другу подружку. Так вийшло, що після того, як ми з Сергієм розписалися в РАГСі, весілля не грали, тому що збирали гроші на ремонт квартири. Просто посиділи разом з батьками в кафе, скромно відзначили наше весілля.
Далі розмова пішла про те, де ж нам з Сергієм жити, під час капітального ремонту в квартирі, тут місяці два точно потрібно. Брати в оренду квартиру було не вигідно, у нас би половина суми пішла на будматеріали. Тоді своє слово вставила моя свекруха. Вона люб’язно запропонувала нам пожити у неї. Я була не проти, тому що сильно прив’язалася до неї, та й Сергій була рада, що я близька з його мамою. Все було добре, свекруха годувала нас кожен день новими стравами, вона не давала мені готувати, говорила, що я ще в сімейному житті наготовлюся.
Вона навіть не давала мені мити посуд, навіть було якось незручно. А коли ми з Сергієм переїхали в свою квартиру, ось тут-то свекруха змінилася. Вона не стала гірше, просто вона стала так часто з’являтися в нашому житті, мене це дратує. Вона дзвонить мені щогодини, щоб запитати, чи все я роблю вдома правильно і добре, щоб Сергію сподобалося. Якщо не відповідати на її дзвінки, то вона буде стояти біля дверей, щоб запитати, а що ж у таке сталося. Її нав’язливість псує все хороше враження і ставлення. Не знаю, як їй натякнути, щоб вона від мене відстала і зрозуміла, що ми без неї справляємося.