У Алли двоє дітей, син Ігор та дочка Ася. Вже сім років як удова. Коли син одружився з Ганною, молоді відразу ж стали жити окремо, зняли квартиру. Хоча Алла Борисівна і пропонувала їм разом жити. Вона мала трикімнатну квартиру, дочка поїхала вчитися в інше місто, так що місця було багато. Але невістка почала упиратися… Борисовна була вкрай недовільна тим, що невестка звертається до неї тільки по імені-отчеству.- -Чому ти мене не називаєш мамою? – запитала вона одного разу.
– Бо мама в мене одна єдина, – відшила її невістка… Алла, прийшовши в гості до сина з невісткою, помітила, що та не одягає фартух, працюючи на кухні. – Чому ти не одягаєш фартух? – запитала вона у невістки. – Може мені ще й кухарський ковпак носити? – з’їхалася Ганна… Коли Ганна заваrітніла, Алла вирішила дати пораду: – Якщо наро диться дівчинка, назвемо її Єлизавета, а якщо хлопчик – Кирило. – Ви наро дили і хлопчика, і дівчинку. Чому ж не назвали їх так? – отбрила її невістка. – Своїм дітям імена підберемо ми самі… Наро дилася дівчинка. Назвали Оленою. Незважаючи на це бабуся душі не чає у внучці…
А нещодавно дочка Алли вийшла заміж. Весілля не було, зібралися сім’ями і відзначали одруження. З боку нареченої були присутні мати, брат, невістка. Під час застілля Ася звернулася до свекрухи “мама”.(K/A) У Алли стислося серце, їй здалося, що дочка зрадила її. Вона народжувала, вигодувала грудьми, підтримувала завжди і в усьому, а Ася називає мамою ту, з якою знайома місяці два! Та ще в усьому погоджується зі свекрухою. Дочка робила так, як її вчила рідна мама. Вона була такою, якою Алла завжди хотіла бачити свою невістку. Начебто дочка робить все правильно. Але чому ж у Алли так защемило серце?