Ще до nологів, мій чоловік мені пообіцяв, що влаштує нам із сином найбезхмарніше і найкраще життя, про яке ми тільки можемо мріяти. Я була неймовірно рада таким словам. Ця дитина була дуже бажаною, і ми обидва мали намір подарувати їй безтурботне дитинство, світле майбутнє та життя в цілому. Я народила, хлопчик наро дився здо ровим, дуже красивим і досить великим для немовляти.
І ось, виходжу я з ліkарні, а біля порога тільки мій батько, один на мене чекає, без чоловіка. Було трохи со ромно, всі дивилися на мене з жалем, мовляв, бідолаха, чоловік її покинув, мабуть. Та й, що може бути для людей важливішим за рідну дитину?! Пізніше виявилося, що у чоловіка з’явилися термінові справи у селі, де мешкали його батьки.
Мене це, трохи, але заспокоїло, бо що тільки не спадало мені тоді на думку… Я почала чекати його повернення. Він надсилав гроші, іноді питав, як малюк, але сам не заявлявся, було таке почуття, що він просто алі менти nлатить, а ми самі роз лучені. Його не було тиждень, місяць, незабаром минув і рік. Я вже зовсім втратила надію, що чоловік колись повернеться до родини. Мої найстрашніші сни стали дійсністю – він знайшов собі іншу жінку. Адже я його так сильно любила, і він поклявся бути зі мною, але кинув у день, який міг би стати найщасливішим у моєму житті.