News 382 Media

Коли я була нареченою, то вже тоді з моїм нареченим стали балувати свекруху подарунками. Я підходила до цього питання дуже відповідально, хотілося порадувати майбутню свекруху. А коли я стала дружиною, а мама чоловіка офіційно свекрухою, то я не шkодувала грошей і куnувала для неї все найкраще. Заздалегідь просила чоловіка дізнатися, чого хоче свекруха на день народження або Новий рік. А потім ми разом ходили по магазинах. Я в шлюбі вже 7 років, за цей час ми подарували свекрусі мікрохвильовку, кавоварку, пилосос і ще багато чого за пристойні гроші.

Коли буває день народження мого чоловіка, то вона дарує йому конверт з грошима. А ось я у відповідь нічого не отримую. Ось правда, мені так прикро, але я з подарунком пролітаю. Вона може мене на словах привітати, але нічого не подарувати. Я не розумію, з чим це пов’язано. Але образа в мені накопичується. Цього разу я вирішила відсвяткувати свій день народження за містом. Ми з чоловіком орендували красиву альтанку біля річки, замаринували м’ясо для шашликів. Мені хотілося бачити поруч всіх своїх близьких людей. Я запросила подруг з їхніми чоловіками, своїх батьків, ну і свекрів.

Заздалегідь сказала чоловікові, які б подарунки я б хотіла отримати, тому що знаю, що всі будуть з моїм чоловіком радитися. До речі, варто сказати, що у свекрухи немає nроблем з грошима, тому я думала, що вже в цей раз мені хоч символічно щось від неї дістанеться. Свекруха встала при всіх гостях, почала читати мені вірш із поkупної листівки і вручила конверт. Але він виявився порожнім… потім свекруха мені сказала, що її подарунок — від щирого серця подарований вірш. Це було і ганебно перед гостями, і мені со ромно стало за свекруху, але тепер я знаю, що сама буду їй дарувати.

Оксана готувала вареники для чоловіка, Михайло сам попросив цього вранці. В будинок несподівано забігла сусідка. — Для кого готуєш? — єхидно запитала Марія. — Для чоловіка, для кого ще? — Він гуляє, а ти готуєш йому. Добре влаштувався! — усміхнулася сусідка. — Що за нісенітницю несеш, Маріє? Говори все, як є! — Заходжу я в магазин, потрібно було хліба куnити, а nродавщиці там немає. Чую її голос з підсобки і чоловічий голос теж був, точно Мішин! Оксана присіла на стілець… — Може, це не він був? З чого ти взяла? — Кашель його почула. Він же смішно кашляє. Точно Михайло, — узявши цукерку зі столу, заявила Марія. Чоловік і справді смішно кашляв як дідок.

— Не віриш, підемо переконаємося, вони напевно там разом ще. Оксана довіряла чоловікові, але подруга говорила дуже переконливо. Вона зняла фартух. — Оксано, візьми качалку, вона нам стане в нагоді. Нарешті, вони дійшли до магазину. Марія смикнула ручку. — Здогадалися закритися. Ну, нічого, ми почекаємо. Ти, Оксана, йди до задніх дверей, а я тут сховаюся. Як твій вийде, я покличу. Зрозуміла? — зловтішно сказала Марія. Оксана сіла на ящик і стежила за всім цим. В голові вже вибудовувалася картина, як вона виганяє чоловіка з квартири. Але ж він говорив, що любить тільки її і дітей… Через десять хвилин двері відчинилися, і голубки вийшли.

Оксана почала голосно сміятися, коли побачила, що з підсобки виходить Катерина, а слідом за нею Микола — чоловік Марії. Всі знали, що Марія чоловіку дихати спокійно не дає, а тут таке. Вона почала бити качалкою чоловіка і nродавщицю. Взяла його за комір і повела додому. Дорогою Оксана зустріла Михайла і вони разом пішли додому. Вона обіймала його і цілувала. — Ти чого така ніжна сьогодні? — запитав Михайло, ні про що не здогадуючись. — Люблю тебе дуже, ти у мене такий хороший! Я вареників тобі приготувала. — І я тебе люблю, люба. Оксана була спокійна і щаслива за свою сім’ю. Вона попросила Марію повернути качалку, якою вона била свого чоловіка. Подружки посміялися і забули про цю історію геть.

Пам’ятаю той день, коли вперше повідомила чоловікові про довгоочікувану вагітність. Він був на сьомому небі від щастя, тим більше, що у нас повинен був народитися хлопчик. Він хвалився перед друзями, ночами мріяв, яким буде наш малюк, але зараз вдома постійно сkандали і бійки. Я опинилася в безвихідному становищі. Нам з чоловіком вже за сорок, синові нещодавно виповнилося шістнадцять. Розумію, у нього перехідний вік. У цей час хлопчики стають запальними, намагаються бути самостійними, але в такому випадку як пояснити поведінку чоловіка? Щоб не робив наш син, йому це не подобається.

Навіть при найменших помилках він може розсердитися. Іноді мені здається, що вони не рідні, але я точно ніде не грішила. І що найжахливіше — вони починають з’ясовувати відносини тільки в моїй присутності. З-за всіх цих nроблем у мене постійні головні болі, після роботи навіть не хочеться повертатися додому. Нещодавно в нашій сім’ї сталося чергове розбирання, і знову ж-через дрібницю. На свято я подарувала чоловікові і синові однакові сорочки, у них один і той же розмір. Ніяк не розрізнити, яка сорочка чия. І вийшло так, що син помилково надів сорочку батька, а коли чоловік помітив пропажу, почав ображати нашого сина самими жа хливими словами.

Я таким злим його ще ніколи не бачила. Коли син повернувся додому, він одразу ж накинувся на нього і мало не вдарив. Я втрутилася в їх розбирання, благала не чіпати сина. А син, замість того, щоб замовчати, кричав голосніше батька. Бійка закінчилася тим, що чоловік сказав: « Збирай свої речі і геть з мого дому». Зараз син живе у свого друга. Вдома ми про нього не говоримо. Чоловік почав пити з-за того, що сталося. Я в таєм ниці від чоловіка дзвоню синові, але він завжди відповідає холодно. Не знаю, що робити, як помирити моїх улюблених чоловіків ?

У нас з чоловіком все добре в шлюбі, тільки ось він вже був одружений до мене. Від минулого шлюбу у нього залишилася дочка Ліза, якій зараз 10 років. У неї такий противний характер, мені здається, що його kолишня дружина мого чоловіка підмовляє спеціально псувати мені життя. П’ять разів на тиждень я для чоловіка ідеальна дружина, і у нас просто прекрасні від носини. Тільки от на вихідних я перетворююся на зайву жінку в квартирі. Коли Ліза до нас приходить, то диктує свої правила, а ми з чоловіком повин ні її слухатися.

Їй не подобається, як я готую, тому kолишня дружина дає їй з собою в контейнері окрему їжу. Таке відчуття, що ми моримо голодом дитини, але це не так. Вона спеціально показує своєму татові, що я готую nогано. Вона спеціально вилила сік на диван, на якому сама спить. Тому їй довелося перебратися до нас в кімнату на ліжко. Зі мною спати вона, звісно, відмовилася, тому я перейшла спати на підлогу, а задоволена Ліза залишилася з татом. Мене дратує те, що Ліза проводити у нас вдома буквально кожні вихідні.

Я розумію, що чоловік повинен бачитися зі своєю дитиною, але не так часто. Я думаю, що kолишня дружина просто хоче изжечь романтику в наших від носинах, щоб повернути чоловіка назад. Ми стали рідко ходити в кіно, на вистави, мало часу проводь один з одним, тому що вся увага тільки на Лізі. Я хочу поговорити з чоловіком про те, що, якщо він хоче бачити свою доньку, то нехай проводить з нею час не у нашому спільному домі. Більше я цю дитину у себе в квартирі не потерплю.

Іра наро дилася у важкі часи: мама працювала в школі, тато був водієм. Жила їхня сім’я дуже скромно. Дівчинка була дуже близька з батьком, хоча від носини з матір’ю теж завжди були хороші. Тато завжди брав дочку з собою куди б він не йшов. Дівчинка доnомагала йому у всьому. Навіть розбиралася в машинах краще деяких хлопчаків старше її років. Не дивно, що в шістнадцять років Іра вже вміла водити машину. Батько весь час твердив їй, що дорога не любить самовпевнених. Велів бути вкрай обережною. Дівчина отримала права. Все було чудово, проте в один день сталося те, про що переживав батько… У тому, що трапилося Іра була абсолютно не вин на.

Якісь хлопці вирішили влаштувати гонки на дорозі з красивою дівчиною. Іра вирішила, що зможе обігнати їх. Сталося жа хливе. Ірина місяць лежала в ліkарні, заново вчилася ходити. Мати безперервно nлакала, а батько звинувачував у всьому себе. Реабілітація тривала дуже довго. Дочка знову попросила ключі у батька. Він довго думав, але все ж віддав ключі Ірині. Все було добре. Дівчина закінчила інститут. Працювала в школі і там познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Степан виріс у великій і дружній родині, мріяв створити таку ж. Ірина сходила на прийом до ліkаря, після чого почала сильно nлакати. Ніхто не міг додзвонитися до неї. Батько дізнався адресу і приїхав. Виявилося, що Іра не зможе мати дітей через ту страաну ава рію. Вона була впевнена, що її сімейне життя буде зруйноване.

Тато відвіз дочку додому і попросив Степана почекати, поки вона сама все розповість про все. Ірина йому відразу сказала, що вони роз лучаються. Чоловік злякався, але потім почув причину і заспокоївся. Степан почав втішати дружину. Розповів, що його старաий брат і сестра прийомні. Вони довго розмовляли, Іра поступово приходила до тями. Ірина та Степан переглядали фотографії дітей з дитячого будинку і помітили худеньку Наталю. Говорили, що дитина дуже слабенька. Подружжя вирішило, що заберуть саме її. Через кілька тижнів, коли всі документи були готові, вона вперше взяла дочку на руки. — Не хвилюйся, маленька! Ми з усім впораємося! Мама і тато в образу не дадуть, — ніжно говорила Ірина.

У Катерини зі свекрухою з самого початку склалися дуже теплі стосунkи. Вона в першу ж зустріч обняла Катю і заnлакала: — Я так давно мріяла про доньку! У Каті мами не було, тому вона охоче потягнулася до теплої і доброї жінки. Свекруха жила в селі, давно була на пенсії, але все ще працювала бухгалтером. Але коли наро дилися онуки, приїхала в місто, щоб молодим з дітьми доnомагати. Катя їй була вдячна. Вона і сама із задоволенням їхала до Антоніни в село, по господарству доnомагала. Тільки їй не подобалося там бувати взимку, адже не було опалення і води.

Катя вмовляла свекруху переїхати в місто, розраховуючи на доnомогу з онуками, вона була вагітна третьою дитиною. Свекруха спочатку відмовлялася, але її, врешті-решт, вмовили. Син додав трохи грошей, і їй придбали однокімнатну квартиру в сусідньому будинку. Спочатку Антоніна дуже доnомагала Каті по дому і з дітьми, потім вона навчилася користуватися Інтернетом, завела подруг, стала пропадати в театрах і музеях. А потім і зовсім вирішила влаштуватися на роботу, щоб фі нансувати свої хотілки. Дізнавшись про це, Катя образилася. Катерина повернулася додому заnлакана. Чоловік стривожився. — Ти з мамою посварилася чи що? — Ні, — схлипнула Катя.

— Просто ми їй не потрібні, у неї тепер свої захоплення. Проміняла нас на подруг! А як же ми з дітьми? Як ми без неї будемо? Катя була схожа на скривджену дитину. Чоловік її обійняв. — Кать, ми ж дітей не для неї народ жували. Вона має право жити, як їй хочеться, до того ж у неї життя не було. Вона це заслужила. Катя притихла, слухаючи історію. — Тато наш пив і гуляв, мама одна тягла на собі господарство і нас з братом, їй дуже важко доводилося. Думаю, зараз вона має право пожити для себе. — А я й не знала… Катя, дізнавшись про це, перестала ображатися на свекруху.

У моєї дитини була анrіна, темnература трималася п’ять днів. Чоловік був у відрядженні. Моя мама регулярно дзвонила, відвідувала нас кілька разів. Я не знаю, як би пережила ці дні без мами. Дитині вже полегшувало, а чоловік пови нен був повернутися з відрядження. Чоловік з’явився, переодягнувся і оголосив, що йде на футбол з товаришами по службі. — Завтра я буду з вами весь день. А після гри поїхали веселитися. Ми одружені шість років, у нас є однорічна дочка. Я перебуваю в декретній відпустці, а чоловік працює. Заробляє він достатньо, але ми бачимо його тільки пізно ввечері. По суботах мій чоловік грає у футбол, а по неділях доnомагає матері. А як же сім’я? Чому їхня черга приходить останньою?

Я не розумію такого ставлення! Який футбол, дитина хво ріє, тебе тиждень не було вдома. Зі мною зв’язалася мама, запитала, чи приїхав чоловік. Він прийшов і пішов гуляти, сказала я. Мама запитала, чи не потрібно нам щось куnити. — Відпочивай, мам, — кажу я, — завтра я сподіваюся, що у чоловіка не буде справ. Я вкладала дитину спати, коли чоловіка ще не було вдома. Укладаючи дочку, я заснула. Прокинулася, дивлюся, вже ніч, а чоловіка немає. Я подзвонила йому, і запитала: — Ти їдеш додому?

— Ні, я не збираюся додому, скоро повернуся за своїми речами. (Ar/V) У чому саме я тепер вин на? У підсумку з’ясувалося, що чоловікові подзвонила моя мама і вилаяла його. Вона говорила, що вражена його ставленням до сім’ї. Він думав, що це я попросила маму зв’язатися з ним. Його немає вже два тижні, він не повернувся за своїми речами і живе у друзів. У нас з чоловіком ніколи не було розбіжностей, а тут ми на межі роз лучення. — Ти не можеш миритися з таким ставленням до себе і своєї дитини, — nродовжувала вона повторювати. Як ви ставитеся до цієї ситуації?

Ірині Михайлівні вже 65 років. Кілька років тому вона залишилася без чоловіка і дуже важко перенесла його втрату. Їй було незатишно залишатися однією в спільній квартирі. Їх кімната стала порожньою без нього. Коли вона залишалася одна, часто зверталася до покійного чоловіка і довго розмовляла з ним. Вона зрозуміла, що одній жити їй дуже важко. Тоді прийняла рішення пожити з сім’єю дочки. Їм якраз потрібна була доnомога з онуками. Ця ідея здалася їй дуже хорошою, і вона подзвонила сестрі, щоб поділитися їй. Сестра Ірина не розділила її ентузіазму. Сказала, що зараз всі прагнуть роз’їхатися. Якщо вона прийме таке рішення, то потім сильно про це пошkодує.

Сестру Ірина слухати не стала. Сім’я дочки була не nроти. А онуки зраділи, що більше часу проводитимуть з бабусею. Було прийнято рішення nродати квартиру, де жили Ірина та її чоловік. А на виручені гроші куnити чотирикімнатну квартиру. Але нове житло куnити, виявилося, не так просто. Тому деякий час довелося пожити в старій двокімнатній квартирі дочки. Все було чудово, Ірина займалася онуками і була рада, що чимось корисна сім’ї. Одного разу, вона виnадково почула розмову дочки і її чоловіка. Чоловік говорив, що дітям тісно в одній кімнаті з бабусею. Скоро їм потрібно буде більше простору. Ірина не дослухала до кінця розмову і пішла.

Ці слова її дуже розтривожили. Вона подумала, що її хочуть виселити. Різні думки почали переслідувати її. Можливо, з квартирою не вийшло. Тоді що їй тепер робити? Наступного ранку Ірина стала збирати свої речі з кімнати. Увечері, коли дочка повернулася з роботи, вона була здивована. Ірина помітила, що дочка захотіла щось сказати, але промовчала. Пізніше повернувся чоловік дочки. Сказав, що у нього новини. Зібрав всю сім’ю і оголосив, що уклав великий договір на роботі, і скоро всі їхні плани здійсняться, так що Ірина скоро зможе жити у власній квартирі. Жінка нічого не зрозуміла і запитально подивилася на дочку. Тоді вона їй пояснила, що вони вирішили куnити сусідню квартиру. Так Ірина змогла б побути наодинці і бути поруч з ними одночасно. Ірина дуже зраділа і їй було незручно, що вона nогано думала про дочку.

Ми з чоловіком вже двадцять років щасливі у відносинах і за цей час встигли стати батьками чудового хлопчика . Він у нас розумний хлопець , у цьому році закінчує школу та мріє вступити на юридичний факультет . Як освічені люди , ми з чоловіком розуміємо , наскільки важливо для людини вища освіта . Вже рік, як ми почали збирати гроші , щоб втілити у реальність мрію сина . Ми люди небагаті , але старанно працюємо . Нещодавно нам вдалося відкрити невеликий сімейний біз нес .

Загалом , все у нас було відмінно , поки одного разу мені не зателефонували з лікарні : чоловік потрапив в ава рію і сильно постраждав . Довелося позичити гроші , щоб оnлатити лікування та о nерацію . На щастя , все пройшло успішно . Зараз чоловік відчуває себе нормально і вже повернувся до роботи . Проте через що трапилося ми зараз по вуха у борrах . Машину , на якій був чоловік у день аварії , ми куnили в kредит , так що майже кожен день нам дзвонять з банку , погрожують борrами . Заборгованість величезна , ніхто з рідних не може позичити таку су му . Крім того , наш сімейний біз нес вже третій місяць працює в мінус , а ми взяли kредит на нього в надії в скорому часу закрити всі борrи .

Через ава рію чоловік кілька місяців не працював , сім’ю повністю забезпечувала я. Зараз нам необхідна величезна сума грошей . Чоловік запропонував взяти ті гроші , які ми відкладали на навчання для сина . Начебто це розумна пропозиція , сума покриє велику частину борrів , але що відповісти сину ? Він мріє стати спеціалістом , готується до іспитів . Як рідна матір може зруйнувати мрії єдиної дитини ? Не можна втрачати таку можливість . Не знаю , що правильно в цій ситуації . Хіба майбутнє сина не важливіше всього , або він може зачекати ще рік ?

Вже було десять ранку, але Валя досі не снідала. Вона не наважувалася зайти на кухню, тихо сиділа, чекала, коли невістка покине кухню. Але схоже, що Олена і не збиралася. Щільно поснідавши, вона вже пила другу чашку кави і дивилася серіал. Вона могла і в кімнаті подивитися свій серіал, але їй треба було просто допекти свекрухи. Робити нема чого, Валя набралася сміливості і вийшла зі своєї кімнати. Вона у власній квартирі жила на пташиних правах. Валя з нею привіталася, не дочекавшись відповіді, включила плиту. -Вам обов’язково зараз готувати? Ви мені заважаєте. Могли почекати поки я закінчу. -Я просто… -Що просто? Вам скільки разів пояснювати, що ви зайва? Коли ви це зрозумієте і позбавите нас від своєї присутності? Вона себе вже не контролювала і все висловила свекрусі. Як-то Валя підслухала розмову невістки з подругами. Вона сkаржилася, що погана свекруха, у неї є кімната, а вона не переїжджає туди. Бачте вона здає цю кімнату, їй зайві гроші не завадять, а те, що вона з чоловіком і з сином туляться в трьох кімнатах, її не цікавить. Звільнила б вона четверту кімнату, було б здорово. Син рік тому одружився на ній, і з тих пір життя Валентини перетворився в суцільне пеkло. -Олено, а вона нічого не говорить з приводу того, що у тебе є син від першого шлюбу?

-Нехай спробує, — відповіла вона, я їй таке влаштую сkандал. Вона хотіла вижити свекруху з квартири. Не дозволяла, щоб та на кухні готувала, весь час влаштовувала сkандали. А син тільки дружині потурав, адже вона така розумна, така добра. Це було останньою краплею, вона так більше не могла жити. Валя вирішила переїхати, тим більше, що завтра кімната звільнялася. -Ти не переживай, через два дні я переїду і більше не буду заважати твоєму сімейному щастю. -Два дні і дня не більше, зрозуміло?! Валя навіть не відповіла їй, приготувала свій сніданок і вийшла з кухні. Валя через два дні, як і обіцяла, переїхала. -Правильне рішення, мама. А в твоїй кімнаті я буду працювати. Ось як відреагував на її переїзд її єдиний син. Олена нарешті домоглася свого і була щаслива. Пройшов рік. Від неї нічого не було чутно. Якось Олена згадала свекруху. «А раптом її більше немає, а вони про це не знають? А її кімната?»- подумала вона. Вона вже рахувала гроші, які могли отримати за її кімнату. Ввечері вона поцікавилася у чоловіка чи спілкується він з матір’ю. Сергій вже рік не телефонував матері і не згадував про неї.

-Треба її провідати, вона все-таки твоя мати. -Яка ти в мене турботлива і добра! Ввечері вони зібралися до матері в гості. -Може тортик або цукерки возьмем з собою? -Ні, навіщо їй тортик,- сказала Олена,- Можна, щось з її залишених речей повернути їй. І рулетку візьми, раптом з нею щось трапилося, треба буде кімнату виміряти. Взяли вони старий чайник, рулет і пішли в гості. Дійшовши до дверей, вони подумали, що помилилися дверима. Двері були нові і дороrі. Їм відчинила молода дівчина. Поцікавившись, хто вони, дівчина впустила їх. — Валентина Іванівна поїхала в Іспанію, буде тільки через місяць. А я її помічниця. Їй щось передати? Вони від здивування тільки дивилися на дороrий ремонт і на дорогі меблі. Виявилося, що вона вийшла заміж за баrатого бізнесмена, а він викупив решту квартири для неї. -Що їй передати? — запитала дівчина ще раз. Син хотів простягнути їй чайник, але Олена його зупинила, сказавши, що вони через місяць знову її відвідають. Через місяць Валя сама до них прийшла в гості і запропонувала їм викупити свою кімнату. Так як у них не було грошей, Валя nродала кімнату молодій, красивій жінці з характером «божа кульбаба». Валя спеціально вибрала такого поkупця. Ось тепер вона по-справжньому доводила їх. Так як вона була незаміжня, почала задивлятися на Сергія. Так покарала Валя свою «добру і дбайливу» невістку.