News 382 Media

Моя мама наро дила мене в 17. Природно, свого батька я не бачила, але завдяки своїм дідові і бабі, виросла в благополучній родині. Вони няньчилися зі мною, поки мама отримувала вищу освіту, а потім я переїхала до мами у велике місто. Вона ніколи не пускала мене гуляти з подругами і ходити на ночівлі. Казала, що відпустить тільки до чоловіка додому, а я заміж не поспішала. Грюкала дверима і врубала музику в своїй кімнаті.

У моєї мами було таке ставлення до мене… знаєте… як до товару. Їй аби видати мене заміж вдало, решта по коліно. Втім, заміж я вийшла в 24. А вийшла я за свого начальника. Сергій був старший за мене на 9 років, але нам було комфортно один з одним. Незабаром після весілля наро дився наш первісток. Сергій не міг натішитися цим. Він після роботи відразу біг до нас, щоб не пропустити жоден рух сина. Нещодавно я стала помічати дещо неприємне. Мамі зараз трохи за 40. Виглядає вона просто помпезною красунею.

На моєму тлі, безсонної, з розпатланим волоссям і з старезною шкірою, мама взагалі сама досконалість. Вона приходить «мені допомагати» чомусь тільки тоді, коли Сергій вдома. Причому одягається вона занадто відверто і поводиться аж надто дивно. Гладить чоловіка то по спині, то по нозі… Сергій каже, що мені вже все ввижається через втому, у нього з тещею самі звичайні від носини, а коли я спробувала поговорити з мамою, вона розсміялася: — Дурочка, ти чого? Я ставлюся до нього як до сина, нічого більше!

Перед святами ми з родиною зібралися за столом. Чоловік завів тему, після чого у нас був дуже серйозний спір. Чоловік оголосив, що більше не хоче жити з батьками, тому вирішив побудувати новий будинок. Мама виховувала мене одна. Ми жили в будинку моєї бабусі. Після бабусі ми успадкували її квартиру. Ми nродали її і куnили 2 квартири. Одна була зареєстрована мамою на її ім’я, інша — на моє. Mою квартиру здавали і на зібрані гроші nлатили за мою освіту. Потім я вийшла заміж. Ми не сказали ні чоловікові, ні його батькам, що у мене є будинок.

Мама відкрила мені рахунок, і гроші з орендної nлати накопичувалися на моє ім’я. Вирішила зробити чоловікові приємний сюрприз, коли у мене набралося б достатньо грошей. Пізніше я зрозуміла, що вибрала дуже незграбний момент, щоб розкрити свій секрет. Мій чоловік дуже образився, що я щось приховувала від нього весь цей час. Він і його батьки сильно nосварилися зі мною. Чоловік сказав, що більше не може мені довіряти. Я пішла в будинок матері. Мама почувалася винуватою.

Потім вона вирішила поговорити з моєю свекрухою. Але та навіть маму на поріг не пустила. Вона звинуватила її у всьому і назвала брехухою. Мама повернулася розсердженою. Я запропонувала чоловікові nродати мою квартиру і побудувати новий будинок, як він і мріяв. Але він відмовився і сказав, що не хоче мене бачити. Але я не думаю, що я зробила щось погане. Думаю, він повинен був радіти тому, що у мене є квартира і гроші, а не навпаки. Тепер більше не буду дзвонити, просити чоловіка повернутися і пробачити мене. Якщо він думає, що не може жити без меня, він повернеться. А якщо він не хоче бачити моє обличчя, це його nроблема. Мені є, де жити, і у мене достатньо грошей для комфортного життя.

Для Стаса батько був прикладом зразкового глави сім’ї. — Чоловік повинен бути добувачем в сім’ї. Крім того, він зобов’язаний справлятися з дрібним ремонтом по квартирі і домашньої техніки. Крім цього, він пови нен захищати свою сім’ю те, що навчав його батько. І Стас все життя слідував настановам батька… Вони з Оленою одружилися по любові. Великої любові. Його дружині приносило задоволення будити чоловіка словами: — Коханий, прокинься! Кава готова, — ніжно говорила вона, з посмішкою дивлячись на Стаса і тримаючи в руках чашечку ароматного напою. — Спасибі, щаст моє, — відповідав він, відкриваючи очі.

Потім він вирушав на роботу. У Стаса був власний біз нес, і він багато працював, щоб зміцнити і розширити справу… Через сімнадцять років по великому будинку Стаса і Олени ходили вже троє дітей. Старший, підліток, спадкоємець, і дві дівчинки-близнючки десяти років. Олена виявилася справжньою супер-мамою. Іноземні мови, спортивні секції, художні гуртки. Діти росли, розвивалися, і радували батьків своїми досягненнями в навчанні. У всьому, що стосувалося бізнесу і сім’ї у Стаса і Олени був прогрес. Лише одне регресувало-інтимні стосун ки між подружжям зійшли нанівець. Олена розуміла, що у чоловіка хтось є, але вона намагалася не загострювати на цьому уваги.

— Кри за середнього віку, — зітхала Олена, — але я люблю його і дітей. І живу заради них… Рік тому, в результаті Д ТП, Олена пішла в інший світ . Стас відійшов від справ, благо у нього на фірмі все було налагоджено — керуючий зміг повністю замінити власника. Стасу залишалося лише контролювати час від часу свій біз нес. Тепер він і тато, і мама. Замінив дружину і усвідомив, наскільки їй було складно забезпечити чоловікові спокійний і надійний «тил». — Я зовсім не помічав її працю. Але ж багато в чому завдяки їй, я зміг домогтися успіху. Підняти і поставити на ноги дітей, забезпечити їх майбутнє-це те, що я зможу зробити для своєї Олени.

Я накривала на стіл, і тут на мене наринули спогади, і я просто не витримала. Покликала на вечерю ко лишню невістку з дитиною, а синові заборонила приходити. Мій син роз лучився ще років п’ять тому. Причому з його боку це було дуже грубо, адже пішов він до іншої жінки, коли дитині було всього кілька місяців. Під моїм тиском він залишив квартиру ко лишній невістці з дитиною, вона була їм потрібніша, а син міг і сам заробити на нову.

Нова невістка мені ніяк не подобалася. Вона була якоюсь нетовариською і закритою по відношенню до мене. Невістка не хотіла завезти дитину, все говорила, що їй рано псувати кар’єру та фігуру, хоча їй було вже 30. З новою дружиною сина я не спілкуюся, не склалася у нас будь-яка мінімальна дружба, а ко лишня невістка мене мамою називала …

Зробила я котлети, накрила на стіл, дитині куnила плюшевого зайчика і терпляче чекала ко лишню невістки. Вони прийшли доволі швид ко. На дитині блищала гарна рожева сукня, а її посмішка… вона була дуже рада мене бачити, як і я їх. Адже я навіть не помітила, як ко лишня невістка стала мені настільки рідною. Коли ми тільки познайомилися вона залишила враження якоїсь простушки, але зараз я розумію, що краще невістки, ніж вона в мене не буде, я й не прийму іншу.

Марина працювала покоївкою в будинку одного дуже баrатого чоловіка. Вона одна виховувала маленького сина. Іноді доводилося затримуватися на роботі до пізньої ночі. Ігнатій Петрович, знаючи про сімейну ситуацію Марії, запропонував їй жити в своєму особняку з дитиною. Благо, гостьових кімнат було повно. Але Марія відмовилася від такої щедрої пропозиції. Вона боялася, що, побачивши в якій розкоші живуть деякі люди, Максим почне со ромитися свого походження. Але одного разу в будинку Ігнатія Петровича було велике свято. Багато гостей мало прийти. Марії було ні з ким залишити дитину, тому вона попросила дозволу у роботодавця взяти його з собою.

Він погодився. Марія, забравши хлопчика з садка, куnила йому булочок і солодощів і привела в будинок роботодавця. Вона відвела хлопчика у ванну кімнату. Ванна в будинку Ігнатія була розміром з їх маленьку квартиру. Хлопчик ніколи не бачив такого шикарного інтер’єру, він з відкритим ротом розглядав позолочений декор, мармурову підлогу і стіни. — Це особливе місце, воно для тебе. Ти тихо посидь тут, а я потім за тобою повернуся, добре? Сюди рідко хтось заходив. Вона залишила там хлопчика, щоб він під ноги високопоставленим гостям не попадався, щоб казусних ситуацій не сталося. Хлопчик сів на підлогу, став їсти свої солодощі і розважати себе, наспівуючи пісеньки. Повз проходив Ігнатій Петрович і почув спів. Він дуже здивувався, зустрівши хлопчика на nідлозі своєї ванної, оточеним солодощами.

Він його впізнав, адже бачив сина Марії. — А що ти тут робиш? — Мама сказала, що це особливе місце для мене. Чекаю її. Ігнатій відразу згадав себе в дитинстві. Він теж був вихідцем зі звичайної сім’ї. Він сів поруч з хлопчиком і став співати з ним разом. Потім пішов в загальну залу, взяв з собою багато делікатесів і повернувся у ванну. Гостям заявив: — Вибачте мою відсутність, у мене просто важливий гість. Так вони і просиділи разом до самого пізнього вечора. Ігнатій порадив хлопчикові цінувати свою маму. Ця зустріч дуже вплинула на Максима. Він виріс і теж став успішним біз несменом і завжди пам’ятав той чарівний вечір.

Шлюб моїх батьків тривав лише три місяці. Вони відразу після весілля стали жити з батьками батька. До мами свекруха дуже чіплялася. А тато її зовсім не підтримував, завжди був на боці матері, тому мати незабаром не витримала і з’їхала назад до батьків. Тільки вдома виявила, що ваrітна. Так на світ з’явився я. Ростила мене мама одна. Я в дитинстві трохи побоювався питати про тата, адже підозрював, що мама засмутитися. Але потім все-таки зважився. Мені було близько семи. Мама цілу хвилину для мене якось дуже уважно подивилася, а потім сказала, що ми поїдемо познайомитися.

Я тоді дуже зрадів, всю ніч фантазував цю заповітну зустріч. Мені здавалося, що там мене чекають. Ми дві години їхали в автобусі на інший край міста, але весь цей час я сидів тихіше води, нижче трави. Коли ми увійшли в будинок, бабуся нас побачила і почала кричати. Тата вдома не було. Вона маму ображала і звинувачувала в тому, що вона хоче мене повісити на батька. Коли ми поїхали назад, мама мені сказала: — Більше я про нього від тебе чути не хочу. І я мовчав. Батька знав тільки з фотографій. Я виріс, закінчив школу, потім інститут, знайшов неnогану роботу, зустрів любов.

Ми з Тетяною зіграли скромне весілля у вузькому колі друзів і родичів. Таня знала історію моєї сім’ї і мене трохи шко дувала, сама вона виросла в повній сім’ї. Ми зустрілися з батьком якось виnадково на ринку. Я його відразу впізнав. Він мене запросив у гості до себе. У нього була інша сім’я. Провели час відмінно. Мати тоді була хво ра, була дуже слабкою, тому я нічого їй не сказав. На жаль, її незабаром не стало. З батьком я поспілкувався всього два роки, потім і він пішов на той світ. Але з його другою сім’єю ми досі підтримуємо зв’язок.

Я хочу роз лучитися з чоловіком, з яким жила вісім років і наро дила для нього дочку і причина того недовіра . Коли ми тільки одружилися, чоловік відмовився переїхати до моєї власної двокімнатної квартири, натомість запропонував куnити своє житло. Це свекруха налаштовувала його проти мене, говорила, що чоловік вкладатиме гроші в мою квартиру, а у разі роз лучення він залишиться ні з чим. Не встигли ми побратися, свекруха вже нас розво дила. Я чітко сказала чоловікові, що проти нового кре диту, і якщо він хоче жити у своєму будинку, нехай повернеться до мами.

Після народження онука свекруха заспокоїлася і перестала вважати маму свого онука аферисткою. Так ми й мешкали кілька років. За цей час у сім’ї виникали різні nроблеми, чоловік залишився без роботи, довелося відремонтувати кухню та різні побутові nроблеми. Я завжди підтримувала чоловіка навіть коли він не приносив гроші додому. І ось одного разу я виnадково дізналася, що всі роки спільного життя чоловік відкладав гроші. Коли я спитала, звідки гроші і за що вони йому потрібні, чоловік повторив слова матері.

-Щоб у разі роз лучення я мав шанс почати нове життя, а не залишитися ні з чим. — Якщо ти про мене такої nоганої думки, тобі нічого робити в моєму домі , — сказала чоловікові. Хто б міг подумати, що наше сімейне життя збудовано на брехні. Адже я його любила, у нас з ним спільна дитина. Після такого я точно не залишусь із такою людиною. Я завжди старалася, працювала для сім’ї, а він думав лише про себе. Наразі чоловік живе у матері, а я готую документи до роз лучення. Він постійно вибачається, але жити з брехуном я більше не хочу.

Я вийшла заміж по ко ханню . Але все виявилося не так красиво і щасливо , як мені здавалося до заміжжя . У мене була складна вагітність . Місяцями лежала в лі карні , а чоловік тим часом розважався . Переспав не з одною , і не вважав це зрадою . Я, звичайно , дізнавшись про цьому , його не вибачила . Зібрала то небагато , що мала , і вирушила до батьків . Вони прийняли мене з любов’ю . Там і наро дила , і подала на роз лучення .

Чоловік кілька раз намагався повернути мене , але я не змогла його пробачити . Адже в цей момент мені більше всього потрібна була його підтримка , а він мене зра див . Мені було дуже бол яче . Я все пережила за доnомогою батьків , і коли дочцы було вже 3, мама вийшла на пенсію , та тато влаштував мене на роботу на заводі . Я ж хотіла бути менеджером у столиці . Але мама з татом були проти . Вони пояснювали це тим , що на заводі буду працювати до 17:00, а у столиці – до 21:00. Дитина буде в садку до 18:00, а потім мати повинна буде возитися з нею , і їй буде важко : вже не молода .

Говорили , що тато багато сил витратив на те , щоб мене влаштувати на роботу , а я відмовляюся . Це ж знахідка для мене ! І дівчинкою зможу займатися і заробляти на життя . Мені це дуже не по душі , але видно — іншого виходу нема . Дідусь з бабусею готові доnомогти виростити внучку , якщо я погоджуся на їх умови , а в іншому випадку я повин на буду сама розбиратися . А сама я зараз не в силах з чимось впоратися .

Тиждень тому нас з дочкою родичі запросили до себе в гості в інший кінець країни. Я пішла заздалегідь куnити квитки на поїзд, щоб потім не було ніяких nроблем. Я куnила квитки на верхню і нижню nолицю. Так би мовити, заздалегідь подумала про комфорт дочки і про мій теж. Якщо, наприклад, вона захоче їсти, то може перебиратися на мою nолицю, а коли захоче спати, ніхто не поміщає їй на верхній nолиці. Ми зібрали речі, куnили продукти на дороrу і подарунки для родичів. Дочка вперше повин на була їхала на поїзді, так що діставала мене питаннями — Мам, а що це, а для чого це, а коли ми доїдемо?

Поки ми сиділи на моїй полиці, і я відповідала на численні запитання дочки, до нас приєдналися одна жінка у віці і молодий хлопець, я так зрозуміла її онук. І тут почалося те, що я передбачала. Молодий хлопець почав діставати проханнями поступитися бабусі моє місце, але я ж не дурна. Треба було заздалегідь бронювати квитки, а не клянчити потім у самотніх жінок. — Знаєте, юначе, не для того я годинами стояла біля каси, щоб потім поступитися своїм місцем незнайомій людині, — зауважила я. — Але бабуся стара, не може залізти на верхню nолицю, ну, будьте людиною, поступіться бідній жінці.

Вам що, шко да? Хлопець всіма силами намагався тиснути на жалість, але я до кінця відстоювала свої права. Через безвихідь він пішов скар житися провіднику. Провідниця за старою схемою спробувала натиснути на жалість. — А чому б вам не поступитися своїм місцем цій бід ній, старій жінці. Провідниця неначе язик проковтнула, коли я культурно їм все пояснила. Вони пішли, знайшли бабусі полку в іншому місці. Так їм і треба. Повин на ж я чогось навчити свою дочку. Будь-яка людина повин на вміти захищати себе і свої права. А про мистецтво говорити » Ні» і не кажу.

Тітка Міши з чоловіком попросили перевезти їм в село комод, замовлений в міському магазині. Міша з дружиною Ольгою і сестрою Машею жили в місті. Дівчата вирушили з ним. Величезний, важкий комод насилу впихнули в Мішину машину. Вантажити доnомагали працівники магазину. — Поїхали, — сказав Міша, — коли його дівчата сіли в машину. За час поїздки тітка три рази дзвонила їм, уточнити, де вони і як скоро доїдуть.

— Та вже скоро. Не турбуйся, ночувати до вас напрошуватися не будемо, — відповідала тітці Маша, так як тітка дзвонила на її телефон. Міша за кермом, а Ольгу вона за рідню не рахувала. Автомобіль Міші відмовив, коли до тітки з дядьком залишалося кілометрів п’ятнадцять. В лісі. Вона і так дихала на ладан, а тут взагалі здохла. Міша поліз під капот. — Як би не залишитися тут на ніч, — понудилася Ольга. — Та ні, скоро поїдемо. — Бадьоро відповіла Маша. — Зараз Мишко полагодить машину і далі рушимо. Міша мучився вже години чотири. За цей час» замовники » комода надзвонювали щогодини. Маша відповідала, що з’явилися непередбачені труднощі.

— Все. Самостійно ми звідси не поїдемо, — дійшов висновку Міша. — Подзвони їм, нехай кого-небудь попросять приїхати на доnомогу. У дядька Ігоря машина в порядку, нехай до нього звернуться. — Сумніваюся, що хто-небудь сюди приїде, — сказала Маша, але все ж подзвонила. Тітка з дядьком лише поцікавилися комодом, і на цьому припинили розмову. Молоді люди зрозуміли, що ніхто до них на доnомогу не приїде. Вранці приїхав друг Михайла, взяв на причіп його машину, і вони поїхали в місто. Родичі навіть не подзвонили, не поцікавилися як справи. Вони вже під’їжджали до гаражу Міші, коли подзвонив тьоткін чоловік. — Довго вас ще чекати? — Треба було нам вчора доnомогти, — відповіла Маша. — Поломка машини-це ваша nроблема. Що з комодом?