News 382 Media

Василь в цьому році відзначав свій ювілей, все ж 50 років виповнилося. Набридло йому сидіти в своєму шикарному будинку, захотілося відсвяткувати на дачі. Покликати рідних друзів, посидіти як в старі добрі часи. А то останні роки доводилося святкувати дні народження закордоном, на курортах. Закупив Василь повні пакети продуктів, брав все найдорожче і хороше. І навіть на цінник не дивився, міг собі багато чого дозволити. Все ж у Василя тепер величезний приватний будинок, квартира, шикарна машина, ідеальна робота. Все у Василя є, крім сім’ї.

Тому сестра підняла келих з тостом про сім’ю, щоб вона незабаром з’явилася у брата. Василь як почув такі побажання, то відразу став сумний. Він допив з чарки і вийшов на балкон. До нього підійшов його вірний колега, який працює з ним з самого початку кар’єрного шляху. -Ну що ти так засмутився? Я ось згадую нашу молодість… ти ж таким позитивним і активним хлопцем був, всі дівчата в тебе були закохані. -Ну що ти тепер історії столітньої давності згадуєш -Так я це до того, що Анжела ж від тебе вагітна була, може все ж поїдеш до неї, хоч дитину свою побачиш.

Василь не міг заснути всю ніч. Він став згадувати свою молодість. Анжела була його першим коханням, коли прона заваrітніла, то Васі в цей момент запропонували перспективну роботу в місті, він кинув дівчину і поїхав за своєю кар’єрою. Вранці Василь поїхав у своє рідне село, знайшов будинок Анжели і з надією в грудях постукав. Двері йому відкрила заспана неохайна дівчина, яка повідомила, що Анжела живе закордоном і дівчина з нею не спілкується. -А ким вам доводиться Анжела? -Мати моя… а що? -Тоді мені потрібно вам повідомити, що ви моя донька, я б хотів… -Ой ні, не треба нічого. 20 років без тебе якось жила і зараз виживу. І дівчина закрила двері.

Довгий час, моя мама не приймала мою дружину, але вона змогла за роки проживання зі мною довести зворотне. Коли я сказав мамі, що скоро познайомлю її зі своєю нареченою, мама відразу сказала, мовляв, моя дівчина спілкується зі мною просто заради вигоди, адже ми цілком забезпечені люди: у нас кілька квартир, машина і дача, але насправді ж, я був упевнений в щирості почуттів моєї нареченої. Я познайомив Юлю з батьками. Мамі вона не сподобалася, але батькові, який до всіх чіпляється, невістка сподобалася відразу.

Моя мама спілкувалася з невісткою через не хочу, постійно критикувала кожне її рух, але дружина жодного разу поrаного слова не виронила на адресу моєї мами. Коли у нас народився син, я подумав, що після цієї події мама трохи пом’якшиться по відношенню до невістки. Ми покликали її до себе додому, познайомити з онуком, і ось, вона як прийшла, відразу сказала, що син не схожий на мене, навіть не посоромилася сказати, що моя дружина загуляла. Після цих слів, бідолаха заnлакала і пішла в кімнату, а я вигнав свою ж маму і сказав, щоб вона більше не з’являлася в нашому будинку.

Дружина часто мене вмовляла, щоб я пускав маму бачитися зі своїм онуком, але я не погоджувався, так як не хотів вислуховувати обра зи на її адресу. І ось, через 10 років, тато подзвонив і сказав, що маму поклали в ліkарню, і за нею зможе доглянути тільки жінка, і тут моя дружина після всього цього сказала, що подбає про свекруху. Моя мама, побачивши поруч з собою невістку, заnлакала, зізналася, що вела себе жахливо по відношенню до неї і хоче вибачитися, і зараз моя мама вже приймає дружину як рідну дочку, а то й краще.

Юля з Іваном одружена вже сім років. Дівчина ніколи ні про що не замислювалася, жила щасливо, на втіху. У їхній сім’ї кожен займався тим, що хотів. Саме тому Юля з Іваном ніколи й не сва рилися через побутові питання. Юля працювала, але стільки, скільки їй хотілося. На роботі вона не затримувалась, у відрядженнях не бувала. Юлі було дуже зручно, що вона на роботі не втомлювалася і в неї був час для сім’ї. Здебільшого за фінанси відповідав Іван. Він приходив з роботи пізно, дуже втомлювався, став нер вовим та дратівливим. Юля виконувала домашні справи. Іван займався всіма рахунками, своєчасно оплачував їх.

Обслуговування машини також було повністю на ньому. У техніці дівчина особливо не зналася. І ось одного разу на прохання допомогти з телевізором, Іван розлю тився і наrрубіянив їй. Історія повторилася. Юля купила собі новий телефон. Просила чоловіка налаштувати, а він почав обурю ватись. За кілька днів пара поїхала на дачу. Іван виnив і почав перед друзями прини жувати Юлю. Нібито вона нічого не вміє. Дівчина була дуже обра жена, але вона стримувала себе, щоб не заnлакати при людях.
Коли вони сіли в машину, вона попросила пояснень. Чоловік заявив, що йому соромно, вона нічого не вміє, навіть мультиварку вмикати.

Юля довго nлакала, їй було дуже прикро чути таке від Івана. Але вона взяла себе до рук і вирішила змінитись. Подивилася відео та полагодила кавомашину, яка нещодавно зламалася. Ось тільки вечерю приготувати не встигла. Іван був здивований. Юля відправила його в магазин по їжу, вона ж зайнята була весь день. Казки на ніч для доньки теж лишилися за чоловіком. І в садок теж проводжати було йому. Юля пішла вчитися, щоб здати на права, тому часу у неї поменшало. Тепер Юля й у відрядження почала їздити. Вона помітила, як чоловік завмер з відкритим ротом, коли вона сказала, що збирається у відрядження на тиждень, і сказала: — Тепер ти зможеш мною пишатися, правда?

Інна Віталіївна десять років тому одразу втратила єдиного сина і невістку. Все із-за однієї ава рії. Тоді життя втратило для неї будь-який сенс, вона навіть сильно захво ріла. Тільки онука мотивувала її жити. Подивившись на біляву дівчинку, вона зрозуміла, що не може її кинути. Адже їй важче, вона втратила матір, і батька. Ростили Алісу бабуся і дідусь з усією любов’ю. Коли вона виросла, то вирішила вступити до столичного університету на факультет ліkувальної справи. Подружжя дуже переживали, що доведеться онуку відпустити жити так далеко, але вигляду не подали, підтримали її рішення. Аліса надійшла і з’їхала в гуртожиток. Подружжя дуже пишалися, але сумували.

Тепер вона приїжджала лише на канікули. Кожен приїзд був для них святом. На цей раз Аліса подзвонила в середині семестру, повідомила, що приїде на три дні. Інна дуже зраділа. Вони з чоловіком накупили безліч смакоти, вона стала готувати пироги. А Павло Сергійович у дворі забрався, готуючись до приїзду внучки. У призначений час вони були на вокзалі і чекали автобуса. Інна одягла своє найкраще плаття, а Павло свій кращий костюм. Знайомі, які їм зустрічалися по дорозі, здивовано запитували: — У вас свято якесь? — Так! Онука на три дні приїздить. Всі розуміюче посміхнулися. Тільки автобус прийшов, а Аліси там не було. — Подзвони їй, — сказав Павло.

— Я телефон вдома забула,- засмучено стулила губи Інна Віталіївна. — Ти головне не переживай, раптом затрималася десь, буває всяке. Інна Віталіївна з чоловіком поверталися понуро додому. – Інна, – стрепенувся Павло Сергійович, – Що за машина біля наших воріт стоїть? – Може, сталося щось? – забідкалася жінка. Чоловік з дружиною забігли у двір. Незнайомий хлопець сидів на сходах. – А Ви, перепрошую, хто? – здивувався Павло Сергійович. — Я? – Хлопець трохи зам’явся. – Наречений! – Чий наречений? – Інна Віталіївна навіть сіла на лаву і перехрестилася. — Вашої внучки-він посміхнувся. — А де Аліса? -Вдома, вас шукає. При цих словах з будинку вибігла Аліса кинулася обнімати, цілувати бабусю з дідусем.

Ми з Денисом були знайомі з університету. Йому подобалося те, що я розумна, а Денис був такий високий, з вічно красивим укладанням. По ньому всі дівчата стра ждали, а він вибрав саме мене. Після університету ми вирішили розписатися. Довго збирали на весілля, тому що хотіли все організувати тільки за свої гроші, а не позичати у батьків або брати борrи. Коли потрібна сума була накопичена, ми запросили близько 50 гостей. Наше весілля я запам’ятаю назавжди. Воно було таким красивим, прямо таке, як я мріяла і уявляла собі.

Все було зроблено в сучасному стилі. У нас була красива арка з квітів для вінчання, ми замовили дорогі і елітні напої для гостей. Все навколо було прикрашено квітами, під колір яких було зроблено моє плаття, запрошення, скатертини — все було в одному стилі. Але є ще одна деталь, яка сильно запам’яталася з весілля, тільки вона дуже неприємна. Бабуся Дениса нам сказала, що подарує велику суму грошей, сказала, що спеціально збирала, щоб свого єдиного онука порадувати. Мої колеги на роботі-мої подруги. Вони теж говорили, що хочуть подарувати гроші, так що від усього колективу зібрали великий конверт, який до того ж був дуже широким; значить, грошей там-значна сума.

Тільки після весілля, ми з Денисом стали рахувати подаровані гроші. Їх виявилося не так багато, як нам говорили наші близькі. Більшої частини грошей не вистачало … це було дуже дивно. А потім мама Дениса розповіла, що її 15-річна дочка прямо на вулиці знайшла рівно ту суму, якої нам не вистачало. Сестра чоловіка збирається купити собі ноутбук і дорогий телефон. Денис став розповідати мамі, що у нас пропали гроші… але свекруха нічого і слухати не хотіла, вона продовжувала вірити в святість своєї дочки. Після цього ми з сестрою чоловіка не спілкуємося, та й зі свекрухою теж загубився контакт.

Тетяна займалася домашніми справами, коли подзвонив телефон. На екрані смартфона висвітилося ім’я подруги. — Ти зайнята?- запитала Люба. — Так, домашніми справами займаюся. — Кидай ці свої справи і поїхали до Маші, від неї Борис пішов. До іншої жінки в місто перебрався, уявляєш? Вранці зібрав речі, пішов. Цю подію потрібно відсвяткувати! Адже ти знаєш, як вони разом жили. Незабаром всі зібралися за поспішно накритим столом. — Ну що ж, дівчатка, тепер я теж вільна жінка, — сказала Марія, — ви ж знаєте, що Борис забороняв мені з вами спілкуватися, говорив, що ви поrано на мене будете впливати.

На щастя, все тепер позаду. Можемо тепер більше проводити разом часу. Про відносини Марії і Бориса всі чули. У Бориса дуже важкий характер. Він був дуже ревнивим і був жа хливим власником. А ще вимагав від дружини підвищеної уваги до себе, міг поводитися грубо, наприклад, якщо йому не подобалася приготована їжа, міг викинути тарілку з їжею. А якщо у нього не було настрою, міг не розмовляти з Марією цілий тиждень. Згодом таке ставлення дуже набридло. Як він познайомився зі своєю kоханкою, нікому не відомо. Але він став до неї їздити два рази на тиждень, дружині говорив, що їде на курси підвищення кваліфікації.

Але незабаром знайомі відкрили їй очі на правду. — А дітям він збирається допомагати? — запитала Вероніка. — Не знаю, ми ще про це не говорили,- сказала Маша, — а я, напевно, на алі менти подам. Всі схвально закивали. Дівчатка до вечора просиділи у Маші, випили трохи алкоrолю, стали про мужиків пліткувати. Кожна згадувала свої невдалі стосунки. Борис повернувся через місяць, чомусь був упевнений, що Марія зрадіє його поверненню. Але Марія залишилася байдужа. На нього подивилася холодно. — Вас, жінок, не зрозумієш. Я думав ти хочеш, щоб я повернувся-сказав Борис, — що вам жінкам потрібно? — Любов і повага, — сказала Марія, — дізнався? А тепер, дорогий, провалюй. Борис лише здивовано на неї подивився.

Стаса я одружила на собі відомим способом — «зале тіла» від нього. Коли я йому повідомила, що ваrітна, він пропонував різні варіанти «вирішення проблеми». Але я наполягла, що буду наро джувати і дитині потрібна нормальна сім’я. Так ми одружилися. За час нашого сімейного життя, я жодного разу не» пиляла » його, якщо він після роботи затримувався з друзями. Ніколи не піднімала питання про його невелику зарплату. Не просила допомогти його по дому. Після народження нашої Аллочки, вкрай рідко просила допомогти з дитиною.

По поліkлініках з дитиною ходила одна. А Стас по поверненню з роботи повечеряє і, або телевізор дивиться, або за комп’ютером сидить. Зрідка, коли я зверталася до нього за допомогою у вихованні дочки, він говорив: — Чим мені з дівчинкою займатися? В ляльки грати? От якби хлопчик був, тоді так… Так минуло десять років. Жіноче чуття підказувало мені, що у чоловіка з’явилася інша. Сkандалити я і не подумала, а використовувала вже раз випробуваний спосіб — заваrітніла. Стас адже сина хотів-ось я і постаралася. Впевненості, що народиться син у мене звичайно не було. Однак я дуже сподівалася. На жаль, на цей раз перевірений метод дав осічку.

У той день, коли я повідомила Стасу, що ваrітна, він мовчки зібрав свої речі і пішов. Але я не стала впадати у відчай. Коли УЗД видав, що я народжу сина, я подзвонила йому поділитися радістю. — У мене є і син, і кохана жінка. З ними я живу — приголомшив він мене. І додав, — я подаю на розлу чення з тобою. Навіть тоді я не влаштувала сkандал, не стала навіть вимагати з нього алі менти — щоб він не подумав, мовляв він мені потрібен через гроші… Після розлу чення минуло чотири роки. А я все вірю, що він все одно повернеться до мене. У розмовах з дітьми, я завжди стверджую, що у них тато хороший. Ми йому робимо подарунки на дні народження. Але Стас нас не відвідує, і навіть не дзвонить…

Оля з Владом одружені вже рік. Незабаром стануть молодими батьками. Ось уже тиждень, як Оля займалася прибиранням будинку, щоб після виписки повернутися до чистої квартири. Молоді добре ладнали один з одним. Але стосунки у Олі зі свекрухою не склалися. Всі kонфлікти та сварkи були в основному через свекруху. Щойно Оля поїхала до пологового будинку, свекруха прийшла до них додому. Відразу посипалися скарги на невістку. То фіранки їй не сподобалися, то в холодильнику пусто, у ванні безладдя. Влад заступався за дружину як міг. Тамара Андріївна скористалася відсутністю Ольги та почала господарювати у квартирі. Мати почала прибиратися в холодильнику, і в усіх шафах. Влад не витримав цього і пішов у магазин.

Додому повернувся у ночі. Запропонував матері відвезти її додому. Але вона сказала, що лишиться на ніч. Вранці Тамара Андріївна почала лая ти сина, що пеленальний столик не купили. Влад мовчки слухав маму і не сnеречався, проте незабаром його терпець урвався. — Мамо, це наша дитина. Можна ми самі вирішуватимемо, сповивати чи ні, де малюк спатиме і чим харчуватиметься? Ольга ще не знала, що свекруха влаштувалась у них. — Ви думаєте, що виховання малюка – це жарти? Без мене вам буде тяжко. Влад довго думав, як повідомити цю новину дружині. З іншого боку, він розумів, що спочатку допомога Ользі буде необхідна.

Перед випискою Влад прикрасив помешкання, щоб зробити дружині сюрприз. Ольга була в чудовому настрої до того моменту, поки не дізналася, що свекруха житиме в них. — Це лише на якийсь час, — заспокоював дружину Влад. Ольга знітилася. Поки вона була в полоrовому будинку, свекруха навела свої порядки. Ще цей пеленальний стіл принесла. Поради, моралі не закінчувалися. То сповиваєш не так, то одягаєш неправильно, то годуєш не за графіком. Свекруха постійно вчила невістку. У Ольги вже руки тряслися від злості та роздратування. Вона благала чоловіка поговорити з матір’ю. Тамара Андріївна демонстративно розnлакалася та почала збирати речі.

Настя почала працювати в квітковому магазині, коли матері не стало. Вона зайняла її місце. На руках у неї залишився маленький брат. Тато теж був, але майже завжди був у роз’їздах. Тяжко переживав втра ту дружини, йому на одному місці не сиділося. Настя не засуджувала його, хоч часом їй і було тяжко одній. Про особисте життя довелося забути, адже весь свій вільний час вона приділяла дев’ятирічному Ромочці . Клієнти квіткового магазину були різні. Насті здавалося, що, працюючи тут, вона віддає шану пам’яті матері. Одного весняного вечора до них прийшов чоловік. Виглядав він дуже елегантно та стильно, був її ровесником. Він довго розглядав квіти, нюхав, а потім таки попросив у Анастасії допомогу. — Для жінки квіти вибираєте? — Так, — кивнув чоловік.

-А Які квіти люблять ваша жінка? Чоловік розвів руками. – Бою ся, що я не знаю. Я маю сьогодні вперше з нею зустрітися. Ага, перше побачення означає. Анастасія задумливо оглянула прилавок із квітами. — Мені потрібен елегантний букет, не надто пишний, ніжний такий . — Сказав чоловік. Настя посміхнулася йому і запропонувала ніжні білі троянди. Побачивши їх, він кивнув головою. — Це те що треба! Дівчина зав’язала квіти рожевою стрічкою та простягла чоловікові. Пішов він задоволений. Чоловік приходив щотижня, брав той самий букет і казав, що зустрічається з новою дамою. Спочатку у Насті про нього було добре враження, вона навіть заздрила дівчатам, які з ним на побачення ходять, але після третього разу вона почала поrано про нього думати. Скільки можна міняти жінок? А третім разом все не обмежилося, він прийшов і в четвертий, і вп’ятий. На шостий каже: — Настю, мені цього разу букет потрібен особливий, я даруватиму його колишній зірці театру!

Настя зібрала букет із червоних та білих троянд і простягла чоловікові. Він уже не виглядав у її очах таким ідеальним. Чоловік запропонував Насті сьогодні поїхати з ним, вона була заінтригована пропозицією, тож погодилася. Вона не знала, чого чекати, але відкинувши сумніви, вирішила довіритися інтуїції. Він відчинив їй двері переднього сидіння, і вона сіла в машину. Поїхали вони в центр міста і зупинилися біля гарного будинку, зарослого квітами. Чоловік галантно відчинив їй двері, і Настя увійшла. Виявилося, що Віктор є спонсором будинку для людей похилого віку і щоразу, коли до нього приходять нові відвідувачі, жінкам він купує квіти, а чоловікам дарує цікаву книгу. Дізнавшись про все це, Насті стало соромно за свої думки, що вона сумнівалася у благочестиві чоловіка. Незабаром вони почали зустрічатись, і він покликав її заміж. Тепер він спонсує не лише будинок для людей похилого віку , а й особисте щастя Анастасії.

Я вийшла на пенсію, і зараз працюю прибиральницею. Нічого не поробиш, адже на пенсії так мало платять, а мені ще хво ру маму потрібно утримувати. Тому я стала прибиральницею в одній компанії. Платили там середньо, я особливо не скаржилася. Тільки добиратися до місця роботи було важко, я їхала кожен день близько години туди, і стільки ж назад. Дорога сильно вимо тувала. Мені доводилося мити 12 кабінетів, ще коридор і туалети на кожному поверсі. Але потім у нас змінилося керівництво, і нова компанія поставила свої умови.

Тепер нам не оплачували відпустку і не давали гроші під час ліkарняних. Через такі умови одна з прибиральниць відмовилася працювати. Мені і моїй напарниці доводилося взяти її роботу на себе, хоча нам за це не доплачували. Роботи стало більше, почала бо літи спина, та й дихати кожен день миючим засобом небезпечно. У мене почала з’являтися алерrія. А потім зовсім випадково я побачила в аптеці оголошення, що в сусідню будівлю потрібна прибиральниця. Я вирішила піти і дізнатися, що за умови.

Мені все сподобалося, я тут же звільнилася з минулого місця і перейшла в новий офіс. Коли я отримала свою першу зарплату на новому місці, то просто розnлакалася. Але не через те, що грошей мало або від втоми. Навпаки, я була така щаслива. На новому місці мені платили в два рази більше, ніж на попередньому. Тим більше, я мила не 12 кабінетів, а всього 8 невеликих кімнат. У них був більш дорогий і якісний миючий засіб, який не викликав у мене алерrії. Я була рада, що у мене така робота і розуміючий колектив.