News 382 Media

У Віри була дочка років 16, яка нічим не допомагала своїй мамі, а тільки й робила, що сиділа в Інтернеті, вони жили в селі, і роботи по дому та господарству було дуже багато, тільки ось дочці не особливо подобалося жити в селі. Якось раз Віра підмітала двір і побачила, як хтось стукає в хвіртку. Вона пішла відкривати і бачить — стоїть гарний чоловік років 45. Він відразу ж сказав, що приїхав до Юлі. Віра запитала, хто він, на що той відповів, що він її наречений. Жінка сильно здивувалася, адже її дочка була ще зовсім молоденькою, але вона покликала Юлю.

Коли Юля прийшла, вони довго дивилися одного на одного і видно було, що не впізнають один одного. Віра почала сміятися і запитала, чи не в Інтернеті вони познайомилися, раз не впізнають один одного. Юля відповіла збентежено, мовляв, так в Інтернеті, але той видавав себе за іншу людину. Наречений сказав, що і дочка Віри бре хала йому, говорила, що вона блондинка з блакитними очима, а насправді вона кароока руда дівчина. Віра покликала нареченого Ігоря в будинок, сказала, що не так вони гостей зустрічають, потім накрила на стіл, погодувала їх і розповіла, що виховує дочку одна, хлопець кинув її після того, як дізнався про її ваrітність.

Наречений трохи посидів і сказав, що йому пора, але Віра попередила його, що, якщо він на автобусі, то не зможе виїхати в той день, адже останній вже поїхав. Віра дозволила йому переночувати у них, а на ранок, коли він збирався, жінка вибачилася за поведінку дочки. Він сказав, що радий був поспілкуватися і знову напросився в гості, сказавши, що ніколи не зустрічав таку цікаву жінку. Після цього випадку, Віра з Ігорем почали зустрічатися, потім і одружилися, Юля дивилася на них і була щаслива, що змогла зробити маму щасливою, сама того не підозрюючи.

Ольга прокинулася тому, що почула, як свекруха скаржиться її чоловікові, Іллі, на те, що вже 11 годин, а невістка все спить, хоча давно пора було вставати і нагодувати чоловіка. Ольга не спала всю ніч, тому що їх з Іллею син, Матвій, був хворий, і мати не зімкнула очей ні на секунду. Свекруха стала паплюжити Ольгу на чому світ стоїть. Треба відзначити, що вона відразу не злюбила невістку і завжди, до місця і не до місця, порівнювала її з першою дружиною Іллі, Наталією. Ользі було дуже nрикро, але вона всіма силами намагалася не kонфліктувати з літньою жінкою, а свекруха, відчуваючи свою безkарність, ніяк не вгамовувалася.

Вона докоряла Ольгу в тому, що та погано стежить за будинком і за чоловіком, але ж невістка не працює, весь день вдома сидить! Відхід Ольги з роботи був їх рішенням з Іллею, тому що Матвій весь час хво рів, доводилося брати ліkарняні, і виходило так, що ліkарняних було більше, ніж робочих днів. Бурчання матері дало свої плоди. Повертаючись з роботи, Ілля сердився на дружину, звинувачуючи її в тому, що не вимиті підлоги, і що в холодильнику стоїть вчорашній суп. Ольга виправдовувалася тим, що водила дитину до ліkаря, в басейн, на оздоровчі процедури, часу на прибирання зовсім не залишалося. Одного разу Ольга зварила борщ, Ігорю залишалося лише підігріти його.

Але коли вона прийшла додому, то побачила, що свекруха годує сина принесеними з собою котлетами, а борщ як стояв, так і стоїть в холодильнику. Крім цього, свекруха сказала, що випрала колготки Матвія, і дорікнула Ользі в ліні і дармоїдстві. Ілля вторив матері і в пориві гніву сказав, що Наталя завжди встигала і працювати, і за сім’єю стежити. Це було вже занадто. Ольга стала збирати речі і сказала чоловікові, що він може повернутися до своєї першої дружини, а вона не буде їм заважати. Іллі немов вилили на голову цебер холодної води. Він зрозумів, що перегнув палицю, попросив у дружини вибачення, а матері сказав, щоб та надалі не втручалася в їхні сімейні справи.

У житті Івана та Ірини відбулися круті зміни, після яких, чоловік зрозумів, як дорогий дружині, а Іра зрозуміла, що чоловік її кохає по-справжньому. Справа в тому, що Іван отримав у спадок від своєї бабусі квартиру, але він чомусь не поспішав привести житло в порядок і здати її квартирантам, як планувала Ірина, він весь час відкладав прибирання. І ось тиждень тому Івана відправили у відрядження. Дружина більше не могла терпіти цього, вона сказала свекрусі, що хоче поїхати в квартиру і забратися там, а свекруха її підтримала.

І ось, Ірина купила все необхідне, поїхала в новий будинок, відкрила двері і здивувалася, в квартирі пахло свіжістю, вона не таке очікувала побачити, по правді кажучи. Вона почала прибирати і помітила, що квартира не така вже й брудна і коли вона закінчила прибирання, вирішила присісти трохи відпочити, як раптом почула, як хтось увійшов до хати. Ірина побачила перед собою красиву, доглянуту жінку і запитала, хто вона, а та представилася господинею будинку. А ще Оксана додала, що повернулася з роботи раніше, щоб устроїти чоловікові сюрприз. Ірина не могла повірити в те, що її чоловік зраджує їй, але нічого не стала говорити, коли Оксана запитала, а хто вона така. «Напевно, з клінінгу.», — подумала жінка.

Оксана заплатила за прибирання, потім Ірина почала цікавитися, що за сюрприз та хотіла влаштувати, і сказала, що може приготувати борщ, після цього він точно покличе її заміж. Поїхала Ірина додому вся в сльозах, а чоловік вже був удома, вона виду не подала, потім сказала, що може приготувати для нього борщ, він сказав, мовляв, якраз давно не їв, вона здивувалася, потім сказала, що все знає. Іван просто забув сказати, що квартиру здав своєму директору, який живе там тепер з дружиною. Потім Іван з Ірою довго сміялися над цим.

Олена цілий день працювала. Курей годувала і свиней, доїла корів. Пізно ввечері вона поверталася додому до мами. Мати дівчини була дуже слабка, лежала цілими днями. Успішність у школі різко поrіршилася. Дівчинка настільки втомлювалася, що сил для уроків просто не залишалося. Мати хворіла цілий рік, батько викреслив її зі свого життя, коли зрозумів, що вона не одужує. Навіть не заходив до дружини в кімнату. Всі турботи по господарству лягли на тендітні плечі десятирічної Оленки. Батько зовсім не шкодував її. Класна керівниця дівчинки спробувала поговорити з її батьком, але він не хотів нічого чути.

— Ми самі розберемося в нашій родині, не лізьте в чужі справи, будь ласка, — відповідав чоловік на допомогу. Минув час, тато привів нову дружину в будинок. — Слухайся надію у всьому. Дівчинка пішла в кімнату і довго nлакала. Легше їй не стало від появи нової жінки, мачуха тільки з готуванням допомагала. Іноді на допомогу, Олена кликала і сусідку. Надія завжди ходила сердита і незадоволена, дівчинка нічого не просила у неї. Знесилена мати nлакала і молилася Богу, захистити її дівчинку. Всі в селі обговорювали безсовісного чоловіка і дружину його нову. Навесні Уляна пішла з життя. Олена залишилася зовсім одна. На похорон приїхала її рідна сестра. — Невже ти не міг лист мені написати. Я ж не знала, що сестрі погано, — сварила вона зятя. — Нам ніколи листи писати, — гордо відповів горе-батько Олени.

— А для коханки час знайшовся? Поліна ще сильніше заnлакала, коли побачила племінницю. Вона була дуже худенькою і втомленою. Вранці тітка подзвонила батькові дівчинки. — Я не залишу тобі Оленку. Вона тобі не потрібна зовсім. Ти їй все дитинство зіпсував! Батько погодився, адже дочка дійсно йому не потрібна була…тітка стала офіційною опікункою. Дівчинка переїхала до неї в місто. Їй дуже подобалося там, вона пішла в школу. Вже через пару місяців Олена наздогнала інших дітей за програмою, отримувала хороші оцінки. У новому будинку її дуже любили і оберігали. — Нехай душа Уляночки порадіє. Все у її донечки тепер добре… — часто примовляла Поліна зі сльозами на очах.

Щоб ви розуміли, я люблю свого чоловіка і ніколи не подумала б, що зра джу йому. Ми живемо в шлюбі вже дванадцять років. Дітей у нас немає, і якось зараз більше і не хочеться. За ці роки ми багато пережили разом і поступово охололи один до одного. У нас більше немає спільних інтересів, у вихідні кожен займається своєю справою, ми навіть спимо в різних ліжках. Днями я випадково зустріла свого колишнього хлопця в кафе і нахлинули старі почуття. Я зустрічалася з ним ще за рік до заміжжя.

Колишній-гарний молодий чоловік зі спортивною статурою, блакитними очима — мій ідеал чоловіка. За ці роки він ні краплі не змінився і не постарів. Ми розговорилися, потім не зрозуміли, як дісталися до його будинку-і пересnали. Мені було так соромно після того, що сталося, що я зібрала речі і втекла звідти. Вдома мене чекали жахливі години самотності, я плакала і страждала: «Що ж я накоїла?» Чоловік повернувся додому, нічого не підозрюючи. Я не могла дивитися йому в очі і єдине, що приходило в голову, це запитати, як пройшов його день. Чоловік сильно здивувався, адже вже кілька років я не питала такого.

«Що з тобою сталося, і де моя дружина?»- з посмішкою запитав він. Мені довелося збрехати, що настрій грайливий. Наш вечір закінчився в спальні. Мені було так важко переключатися від колишнього і цілувати коханого чоловіка… Після зради мій кожен день перетворився на випробування. Я прокидаюся ночами від кошмарів, не можу їсти і пити. Думаю, зізнатися чоловікові, навіть якщо він не пробачить, хоча б на душі стане спокійно. А раптом він пробачить мою зра ду — і потім все життя буде пригадувати?

Віталій був радістю Олександра та Людмили. Вона заваrітніла, коли вже й не думала на дитину розраховувати, їй тоді близько сорока було. Двоє дорослих дітей уже мешкали окремо. А тут – новий малюк. Народиться син слабеньким, насилу його виходили. Однак він був дуже розумним, чудово вчився. Батьки його любили. У школі був найкращим і до університету вступив на бюджет, подавав великі надії. На п’ятому курсі прийшов додому з дівчиною та заявив, що вона його наречена. Вероніка зовні зовсім на підходила Віталіку, вона була напрочуд гарна собою: довге чорне волосся, модельна фігура, довгі ноги, яскраві зелені очі. Людмила одразу засумнівалася у чистоті її намірів.

Навіщо такій красуні її син? Вони були заможною родиною. Невже, виходячи з меркантильних цілей, за ним ув’язалася? Вона тоді прямо заявила невістці, коли залишилася з нею віч-на-віч, що, якщо посміє обра зити її сина, їй не поздоровиться. Вона намагалася в неї з’ясувати, навіщо їй її син. Однак Віра все стверджувала, що любить його. Людмила від неї відстала тільки коли народився внук. Юрочку дід з бабусею любили, дуже балували і любили. Він став промінцем щастя для них. Але за кілька років Віталік оголосив, що вони з Вірою розлу чаються. З’явився її колишній чоловік, і вона до нього втекла, дитину забрати планує. Тоді Людмила розлютилася, знайшла Віру і почала їй заrрожувати, щоб не сміла онука в них забирати.

А Віра їй каже, що він не син Віталіка, а породжений іншим чоловіком. Люда зажадала тест на батьківство. Результати зачитувала сама перед сином, Вірою та її kоханцем. Прочитала, що Юрко — син Віталіка. Коханець засмутився, обра зився, що вона його обду рила і незабаром її покинув. Тоді Віра почала проситися назад. Віталік знайшов у собі сили її пробачити. Незабаром у них дочка з’явилася. Жили добре. Віталій — дуже сімейний чоловік. Тільки на смертному одрі свекруха зізналася, що збрехала, Юрко не син Віталіка. Проте вона не хотіла його втрачати. Віра тоді плакала і дякувала їй, адже чоловіка краще, ніж Віталій, вона ніколи б не знайшла, але мало не втратила його через свою дурість.

Моя сестра живе в іншій країні. Ось уже понад чверть століття, як ми її не бачили. І спілкуємося рідко, вона холодна людина. Вона прилетіла з чоловіком до нас, але дуже тяжко перенесла переліт. Вона повідомила мені, що їй потрібно пару днів, щоб прийти до тями, після цього тільки зустрінемося. У день нашої зустрічі я встала рано, щоб усе встигнути. Мені потрібно було приготувати їжу, погодувати маму, стежити, щоб вона прийняла свої пігулки та поміняти їй памперс. Я все швидко зробила та побігла на роботу. Я дуже задоволена своїм чоловіком. Він доглядає собаку, готує вечерю, миє посуд, і все це поєднує з ремонтом квартири. Я поїхала до сестри. Зустрів мене її чоловік, почастував чаєм. Сестра лежала в ліжку, поряд гора піrулок.

Я принесла улюблений тортик сестри. Ми посиділи, побалакали, згадували дитинство. Ми домовилися, що вона прийде до нас у гості, щоб і з мамою побачитись, коли їй стане трохи краще. Минуло кілька днів сестра повідомила, що збирається до нас. Вона під’їхала до мене на роботу і ми разом пішли до мами. — Мамо, у нас гості, — покликала я мати, як тільки ми зайшли до квартири. Мама подивилася на старшу дочку, і в неї нічого не змінилося. Вона дивилася на неї, як на чужу людину. Напевно, не впізнала. Нуль емоцій, лише подив. Сестра вийшла з кімнати, а я пішла на кухню розігріти мій обід. Перебивши все блендером і приготувавши маму до їжі і почала її годувати.

На обличчі у сестри теж було здивування. Мабуть, вона не чекала побачити маму в такому поrаному стані. Сестра сиділа на кухні, поки я годувала маму. Щойно закінчила, пішла до неї. — Хоч посиділа поруч і тримала за руку, доки я годувала. Не думаю, що ви зможете знову побачитись. — У тебе є щось від сер ця? Мені поrано, — спитала вона. Я віддала їй ліkи, і ми пішли до мами. Сестра присіла трохи від мами на крісло. — Мамо, ти впізнала, хто до нас прийшов? Мама глянула на сестру, глянула на мене і в неї по щоці потекла сльо за. Я теж почала nлакати.

У мене душа рва лася на шматки від бо лю. Мабуть, мама не впізнала її та зляkалася, адже їй незвичні незнайомці. Я заспокоїла її, обіцяла, що ніколи не покину її. Сестра на прощання назвала мене «героєм», обійняла мене і тепло попрощалася. Ця зустріч не була моєю найкращою ідеєю, адже вона стала для мами серйозним потрясінням. Я попросила написати сестру, коли долетить додому, щоб дізнатися, як вона. Вона написала мені лише через пару днів – і дуже холодно. Здавалося, наша зустріч, ці хвилини близькості і наших обіймів не було, або це був просто сон.

Галю почала дратувати поведінка коханого. Не до такої міри, щоб розлу чатися, але все ж почуття не з приємних. Василь був дуже худим, маленького зросту, а Галя навпаки велика і висока. Він був занадто м’який, у всьому погоджувався з Галею. Галі було 35 років, а вона все ще в дівках сиділа. Її подружки давно вже дітей мали, а у неї навіть на прикметі нікого не було. Василь їй не дуже подобався, але вона вирішила, що відповість згодою, коли він зробить їй пропозицію. А Василь тим часом пропозицію робити не поспішав. Все ходив до неї, на ніч залишався і вареники її домашні їв. Ось і того дня вони сиділи з Василем на кухні.

Василь їв вареники зі сметаною, а вона пила чай з печивом. Галина не могла більше чекати, вона прямо сказала йому, що чекає заручини. — Навіщо це все? Люди одружуються, коли дітей заводять. А ми ж не збираємося дітей мати? Галина виставила його за двері. Вона була в шоці, адже думала, що він любить її. Виявилося, що помилялася… Мама показала Галі нового сусіда-високий і симпатичний хлопець. Той відразу сподобався Галі. Вона запросила їх на вечерю, щоб познайомитися заодно… Ігор розцвів, коли побачив красуню в сарафані. Поцілував її руку і сів за стіл.

Вони почали разом гуляти, роман закрутився дуже швидко. Разом навіть пару раз залишилися ночувати. Ось тільки одного ранку він пропав. Галя nлакала, лежачи у мами на колінах. Довелося змиритися. Вона зателефонувала Василю і почала цікавитися його справами. Він зрозумів, що Галя не ображається і поспішив до неї. Раптом у двері пролунав дзвінок. Це був Ігор… — Ти куди втекла? Я ж шукав тебе всюди… На сходовому майданчику стояв і Василь, Галя зачинила перед ним двері. Через рік Ігор і Галя одружилися. Він був ідеальний для неї у всьому. Ще через рік у них народився первісток…

— Син одружений вже шість років, а чотири з половиною роки тому взяли іпотеку. Вони заробляли пристойні гроші та виплачували іпотеку вчасно. Потім фірма, де працювала невістка, збанкрутувала. Синові теж треба було міняти роботу. Його нова зарплата різко впала, і вони опинилися у тяжkому фінансовому становищі. Не було іншого виходу, як здати свою квартиру і жити зі мною. Я не стала заперечувати проти їхнього переїзду. – каже свекруха. Характер у свекрухи непростий. Невістка, навпаки, мила та покірна особа. Свекруха заходить у дитячу будь-якої миті, робить зауваження, заглядає в шафу, перевіряє, чи все там гаразд. Звичайно, не обійтися без порад щодо виховання дітей.

Вона також прислухається до всіх розмов сина і дружини, вільно висловлюючи свій досвід, який, звичайно, є єдино правильними. Невістка терпить із останніх сил, але чоловік пропонує дружині не звертати уваги на матір та не приймати її слова близько до сер ця. — Просто кивай головою та роби по-своєму. Ми повинні бути вдячні, мати допомагає нам, терпить наш бр уд, дбає про онука… Але свекруха не сидить із онуком, хіба що у крайньому випадку, коли невістка зайнята домашніми справами. — Вийшовши зранку на кухню, я побачила купу посуду. Стіл усипаний крихтами, на плиті стоїть брудна сковорода.

Я покликала невістку, лютуючи. Вона увійшла, тихенько ввімкнула воду і почала мити посуд. Тут на кухню увірвався мій онук і накинувся на мене з кулаками! Він сказав мені: «Ти жа хлива!». Він штовхнув мене ногою і шпурнув у мене тапочкою. Ця мадам вимкнула воду, підняла дитину і пішла до своєї кімнати, мовчки зберігаючи спокій. Я була обу рена. Невістка поводиться так, ніби нічого не сталося. Я сказала синові: або скажи дружині, щоб вона вибачилася, або збирай речі. Минуло кілька днів, а ніхто не вибачився – свекруха обу рюється. Чому свекруха зчинила такий галас? Це повністю її ви на.

У селі жили дві жінки, які начебто були одного і того ж віку, з однаковою долею, але такі різні за характером. Наталя вийшла заміж і переїхала в село до свого чоловіка. Вона була зразковою і хорошою дружиною, у всьому слухала свого чоловіка. У них народилися троє синів. Чоловік Наталії, щоб прогодувати сім’ю, поїхав у велике місто на заробітки, і пройшло років 10, а він не повертався. Наталя його вірно чекала, але потім, коли дізналася, що він живе з іншою жінкою, не змогла пробачити зра ди, проте вона собі пообіцяла взяти себе в руки заради дітей.

Сусідка Наталії, Ірина теж ростила свого сина Колю одна, чоловік поїхав на заробітки, спочатку надсилав їй гроші, але останнім часом перестав це робити, потім він подзвонив і сказав, що розлу чається з нею. Наталя ж, щоб було чим годувати дітей, працювала в двох місцях, а сини їй допомагали по дому і городу: жінка намагалася виховувати їх так, щоб вони любили працю, добре вчилися, поважали старших. Ось син Ірини, навпаки, був дуже розпещеним, він взагалі не допомагав своїй мамі і тільки і просив дорогі подарунки, щоб потім похвалитися перед друзями.

Ірина щоразу говорила Наталії, що її син одягається виключно в дорогий одяг, вона намагалася присоромити сусідку, але жінка не звертала уваги на неї, вона знала, що робить все правильно. І ось, коли сини Наталії виросли, поїхали в місто вчитися, потім влаштувалися на роботу, створили свої сім’ї. Але про маму не забули, відремонтували будинок в селі, завжди відвідували маму, а ось Коля, сусідський хлопчик, кинув навчання і повернувся в село. Зараз він сидить на шиї матері і навіть не думає попрацювати. Наталя дякувала Богові за те, що він подарував їй таких синів, які не забули про неї, і оцінили всі її старання і принесені жертви, на які вона пішла заради них же.