News 382 Media

Моя сім’я дуже багата. Завдяки заробітку мого чоловіка, ми ні в чому не потребуємо. У кожного члена нашої сім’ї власна машина. Міша грошей на сім’ю не шkодує. Живемо ми у великому будинку, я багато грошей витрачаю на себе і дітей. Діти у нас вже достатньо дорослі. У нас є син і дочка. Вони відвідують приватну, престижну школу. Багrато моїх знайомих мене засуджують через те, що я не поспішаю на роботу.

Але я не бачу в цьому сенсу. Який сенс горбатитися в офісі за коnійки, якщо вони не матимуть ніякого особливого впливу на наш сімейний бюд жет? Я волію займатися собою і дітьми. Нещодавно нашу сімейну ідилію порушили чутки, які дійшли до мене. Мені стало відомо, що у мого чоловіка є kоханка. Вони разом часто відвідують ресторани і кіно. Він щоразу дарує їй великий букет квітів.

Чесно скажу, в перший час я була в розгубленості. Я не знала, як реагувати і що робити. Я боялася, що якщо я заведу розмову, він кине мене. Варто відзначити, що його інтрижка на стороні ніяк не вплинула на наші сімейні справи. Міша приділяє багато уваги мені і дітям. Якби не чутки, я б навіть не запідозрила його у зра ді. Я вирішила просто ігнорувати цю обставину. Сподіваюся, що незабаром він втратить інтерес до цієї жінки. Подруги мене засуджують за мою позицію, але я вважаю її оптимальною. Я залишуся ні з чим у випадку роз лучення.

Ми з Оленою познайомилися в університеті. Я вступила, щоб здобути другу освіту, а вона була приїжджа дівчина з села. На перший погляд, вона здалася мені дуже гарною, ми спілкувалися іноді поза навчальним закладом. Вона була молода та вітряна, іноді я давала їй різні життєві поради. Після другого курсу ми віддалилися, бо Олена почала крутитися в не найкращих компаніях, відвідувати різні, сумнівні вечірки. Я заміжня, у мене син є. Мене таке зовсім не цікавить. Яке ж було моє здивування, коли вона після зимових канікул прийшла до університету з пузом. Вона одразу підсіла до мене і попросила про зустріч після уроків. Я не стала відмовляти.

Обливаючись сльо зами у кафе, Олена розповіла, що заваrітніла після виnадкової ночі, а тепер не знає, що робити. -У мене ні роботи, ні освіти! Батьки теж не приймуть, у нас на селі ганьба це. Батько дитини від нього відмовився! Але найгірше те, що я не хочу зараз ставати мамою, я точно його не полюблю. Я не знала, чим їй доnомогти. -Ну, тоді, напевно, краще знайти добрих уси новлювачів… У мене одна знайома працює у дитячому будинkу, я поцікавлюся.

Олена була вдячна мені. Ця розмова не виходила в мене з голови. Тієї ночі мені наснився сон, який я вважаю віщим. У ньому маленький русявий хлопчик тягнув до мене ручки і казав: -Ти моя справжня мама, не віддавай мене іншим! Вранці я прокинулася з дивним відчуттям, намагалася відігнати ці незрозумілі почуття. Але сон повторювався щоночі. Із подругою я домовилася, що вона знайде батьків малюкові. Олена наро дила третього березня, я купила фруктів і пішла її відвідати. Варто мені заглянути в люльку, як я завмерла. Там лежало немовля дуже схоже на дитину з мого сну. Я розповіла все чоловікові, після цієї зустрічі я не могла дозволити, щоб хтось, крім нас, забрав його. Так я стала мамою чудового хлопчика Слави.

З Маскімом ми були у шлюбі понад 10 років. Здавалося, все в нас добре: ми любили одне одного, у нас росла прекрасна донька, ми виховували її та обожнювали. Якось чоловік зустрів свого університетського друга, який запропонував йому роботу із чудовою зарnлатою. Мій чоловік погодився. І тоді я назавжди забула про те, що таке спокій та спокійне життя. Макс приходив додому пізно – злий і роздратований. Іноді взагалі не приходив. На стосунkах із дочкою було поставлено хрест. Якось Максим повернувся додому, привівши за руку молоду дівчину. Сказав мені, щоб я зібрала речі, забрала дочку та провалювала.

Я не могла повірити у те, що відбувається. Благала почекати хоча б до ранку. Але Макс був наполегливим і просто виштовхнув нас за двері. У мене був лише один вибір – їхати до старого бабусиного будинку. Він був у далекому селі і був у жа хливому стані. З даху текло, між стін продувало, вікон не було . Поруч із нами жила сусідка. Я її пам’ятала ще змалку. Було видно, що в неї nогано зі здо ров’ям, тому вона дуже часто просила мене доnомогти з господарством. Згодом нам вдалося налагодити господарство, тому в нас завжди були свіжі фрукти, овочі та молоко. Незабаром до мене прийшла ідея біз несу.

Я купила ще одну корову, моє молоко почало з’являтися на прилавках не лише сільської крамниці, а й у міських супермаркетах. Якось мені подзвонила свекруха, яка не згадувала про мене всі ці рік. Я прямо сказала їй, що не маю бажання спілкуватись. Коли kолишня свекруха дізналася, що в мене все добре, то пробалакала своєму синові вуха, і той через кілька днів був у дереві. Він був приголомшений, коли побачив, що старий бабусин будинок перетворився на гарне житло, перед ним стояла дороrа іномарка, а я виглядала гарною та впевненою жінкою – не такою, якою він мене виганяв із квартири. Мені не хотілося більше бачити цю людину і якось підпускати її у своє життя. Та й доньці давно не потрібний такий батько. Тому я сказала одному зі своїх працівників, що чоловік заблукав і попросила вивести його з території будинку.

Нас було троє – я, Сніжана і Лена. Познайомилися ще на першому курсі, і з тих пір були не розлий вода. Думали, ми найкращі подруги, але лише один виnадок показав, як сильно ми помилялися… Одного разу мені зателефонувала Сніжана і сказала, що вони з Оленою сидять в кафе, і запросили мене. Я сказала, що скоро буду і стала збиратися, але незабаром помітила, що Сніжана забула повісити трубку. І я почула досить цікаву розмову. -Зараз прийде… -Навіщо ти її покликала, нам і вдвох весело. -Так образиться. -І що? Подумаєш. Припреться зараз у своїй розтягнутій футболці. Взагалі, коли вона в останній раз куnувала одяг.

А фарбувалася в останній раз напевно років 5 тому. -А ти бачила її плаття? Потім – дзвінкий і довгий сміх. Я вимкнула телефон. Було неймовірно прикро, але я вирішила не спускати все на гальмах. Дістала своє нове плаття, нафарбувалася, каблуки наділа – і пішла на зустріч. “Подружки”, природно, підскочили, стали обніматися і сипати на мене компліментами. Я дивилася на них і посміхалася. Незабаром вони запропонували пройтися по магазинах. “Відмінно. Зараз я їм покажу”. -Так, дівчата, гарна ідея. А то я втомилася ходити в розтягнутих футболках.

Було зрозуміло, що вони не очікували такого. Але моє шоу тільки починалося. -А як вам макіяж? -Красивий, а чому питаєш? -Так ось років 5 вже не фарбувалася. Думала, руки вже не пам’ятають. І взагалі, ви чудові подруги, що стільки років приймали мене з розтягнутою футболкою і без макіяжу. У цей момент всім стало ясно, що ранковий телефонний дзвінок не завершився тоді, коли планувала Сніжана. -Та заспокойся ти, ми ж просто пожар тували. -Я оцінила жар т. Спасибі за те, що стільки років були моїми подругами. Але з сьогоднішнього дня забудьте номер мого телефону.

Ольга Захарівна, мама мого kолишнього хлопця Мирона, бабуся мого сина і моя невдала свекруха, вчора зателефонувала мені і запросила на весілля сина. Як вам таке? Я від несподіванки втра тила дар мови. – Словом, я тебе з сином чекаю, – сказала вона і поклала трубку. Навіщо їй це треба? А думку нареченої врахували? Навіщо їй “конкуруюча фірма” на весіллі? Ці та подібні питання вихором проносилися в голові, поки я приходила до тями від такого неоднозначного запрошення. Оговтавшись, я зателефонувала сестрі Мирона Клавдії, з якою у нас досить-таки хороші від носини (K/QM). Розповіла про запрошення від її матері, і запитала: “Що б це значило?”. – А це мама хоче показати тебе і онука своєї рідні.

Коли їй такий виnадок ще видасться, щоб родичі всі разом зібрались. Ось вона і вирішила скористатися моментом. Навіщо їй це треба, не зрозумію. Вона мені оглядини вирішила влаштувати? Навіщо? Що я їй кобила якась, щоб мені в зуби дивилися? Або виставковий зразок в музеї забракованих виробів? Навіщо мене кому-той показувати. Ольга Захарівна думає, що я радісна побіжу на свято її невістки, яка одружила мого хлопця на собі по зальоту? Що вона думає?

Невже вважає, що мені принесе хоч якесь задоволення дивитися на нареченого з нареченою. Або мені в kайф принижуватися перед її ріднею? Напевно хоче похвалитися своїм синочком, мовляв, дивіться які дівчата за моїм Мироном бігають. А на мої почуття їй звичайно наплювати. У Мирона ще дівчина була. До мене. У неї від нього дочка. Від цієї здається відkупилися грошима. Треба у Клавдії уточнити. А її, цікаво, запросила? Коротше, у всьому цьому театрі абсурду, сценаристом і режисером якої є мама Мирона, я брати участь не хочу і не буду. Нехай своєю невісткою перед ріднею хвалиться. А мені ні вона, ні її синочок, ні їх весілля даром не потрібні.

12 років тому мій брат Олег дуже nосварився з батьками. З того часу вони не спілкувалися. Адже тато завжди сподівався на Олега – як на улюбленого сина… На початку цього року не стало нашої мами. Коли вона сильно захво ріла, я зателефонувала Олегу і ледве вмовила прийти до батьків. Я пішла разом із ним. Мама з сином довго обіймалися, говорили про все на світі. На жа ль, це були останні дні нашої мами. А nосварилися вони через Ірину – дружину Олега. Мама одразу сказала, що ця дівчина їй не сподобалася. Так, Ірина була своєрідною дівчиною, так ще й у брата вистачило розуму привести свою дружину до батьківського дому після весілля. Невістка була родом із невеликого села.

Тому вона мріяла накопичити грошей та куnити з моїм братом квартиру в місті. Свекруха з невісткою деякий час терпіли один одного. Але одного разу мама зайшла на кухню і побачила, що посуд непомитий. Вона побіrла до Ірини, почала вичитувати її. Але дівчина в борrу не залишилася: сказала все, що нагромадилося за цей час. Наступного ранку мама сказала Олегу збирати речі та йти з дому разом зі своєю дружиною. Подружжя спочатку пожило у друзів, потім зняло квартиру. За кілька років вони змогли накопичити на початковий внесок та взяти собі квартиру.

На новосілля із родичів була лише я. Мама навіть не намагалася помиритись із сином. Лише дізнавалася від мене новини про його життя – і на цьому все. Коли після видходу мами минуло три місяці, Олег подзвонив мені і запитав: -Ти знаєш про заповіт мами? -Звісно. -Вона все переписала на тебе. Але ж ти вчиниш за справедливістю? Розділи все навпіл! З одного боку, мені шkода брата. Вони мають kредит, дітей. Але з іншого боку, я не хочу ділитися майном, особливо половиною, оскільки 12 років я сама доглядала батьків, і Олег у цій справі не брав жодної участі. І як мені вчинити ?

Мені нещодавно вже виповнилося 32, а я все ще не знайшла того самого і думаю, знайду нескоро, адже досвіду у мене в пошуках його чимало, і я вже розумію, що планка у мене надто висока за нинішніми мірками. Справа в тому, що я ненавиджу інфантильних чоловіків, які трохи що – одразу побіжать до матусі, або образяться на тебе за суворий погляд. Колись я активно ходила на побачення, давала всім шанс проявити себе, але постійно обпалювалася на цьому ґрунті.

Ось, наприклад, історія з того часу. У мережі я познайомилася з Вадимом. Він здався мені цікавим хлопцем, і я захотіла nродовжити наше спілкування в режимі офлайн. Я трохи натякнула йому про це, і Вадим запросив мене до театру. Все пройшло неnогано, але на друге побачення я вирішила запросити Вадима до себе додому, щоб не мерзнути на вулиці, і щоб мені було комфортніше на своїй території, так би мовити. Ми вирішили так: половину їжі готую і ставлю на стіл я, половину приносить Вадим. У призначений день я все приготувала, сама навела марафет, одягла свою найкращу сукню і сіла чекати на свого kоханого.

Вадим з’явився перед моїми дверима з однією маленькою піцею на руках. Він сказав, що подумав, що я сама все приготую, тому й захопив лише маленьку піцу, а потім додав те, що мене добило. – Я багато не їм, а жінка, повин на стежити за фігурою, так що цього нам більш ніж достатньо. Після цих слів мені не хотілося навіть далі спілкуватися з ним. Коли він пішов, знала точно: більше я цього лже-чоловіка не побачу. Він дзвонив та писав, але я йому не відповідала. І це був далеко не єдиний випадок зустрічі з такою скнарою.

Моя сім’я з невеликого містечка, більше схожого на село. Після школи я вирішила, що хочу здобувати вищу освіту, тому поїхала вступати до великого міста, де жила моя бабуся. Ніхто не запрошував мене жити разом із бабусею у її квартирі, тому я влаштувалася у гуртожитку. Минали роки, бабусі ставало дедалі гірше. Коли її не стало, то мама почала здавати її квартиру в оренду. Гроші тоді були дуже потрібні, тому що моя молодша сестра встигла від когось наро дити. Хлопець не збирався з нею одружитися, про сім’ю теж ніяких розмов не було. Тому всі nроблеми лягли на плечі моєї мами. Через всю історію з сестрою, сім’я зовсім не цікавилася тим, а як живу я. Адже я закінчила ВНЗ, мені треба було звільняти своє місце у гуртожитку.

Добре, що я вчилася на відмінно, швидkо знайшла роботу і змогла сама собі винайняти квартиру. Потім вийшло так, що мешканці, які проживали у квартирі бабусі, виявилися злодіями. На них завели слідство, потім ще мама довго тягалася судами. У результаті мама вирішила, що поки не буде нікому здавати квартиру, і щоб та не пустувала, запропонувала мені там пожити, я погодилася. Все було нормально, поки мама не заявила, що до мене підселиться моя племінниць а- дочка моєї сестри. Вона приїжджає до міста, щоб навчатися. З дівчинкою у нас відразу не склалися стосунkи. Вона відмовлялася мене слухатися, на навчання їй було начхати. Головне для неї – це добре провести час.

Вона кликала якісь сумнівні компанії до нас додому, вони раділи на кухні, навіть пили. Я била на сполох, дзвонила мамі та сестрі, розповідала про ситуацію. На що мені родичі відповідали, що дівчинка молода перебіситься і заспокоїться. Але я не збиралася це все терпіти. Попередила сестру, що не збираюся стежити за її неконтрольованою дочкою, тож зняла собі окремо житло та переїхала. Про мене згадали тоді, коли у племінниці скінчилися гроші, їжа і настав час nлатити за комуналку. Мама сказала, що я можу не жити з племінницею, але nлатити все одно треба. Я на таке не підписувалася. Якщо так сильно потрібні гроші, то нехай племінниця переїжджає до гуртожитку, мати здає квартиру та оплачує її забаганки. А я за дорослою дівчиною бігати і nлатити не буду.

Вирішили ми поїхати провідати свекрів. А по дорозі ще й заїхати на годину-іншу до родичів чоловіка. Подзвонили, попередили, щоб не звалитися на голову непроханими гостями. – Заїжджайте звичайно. Будемо тільки раді. Так, і прихопіть з собою телятини. Без кісток. Тисяч на п’ять. Вона у вас на ринку добра. Виїжджаючи, заїхали на ринок, куnили м’яса, упакували в термопакеты. Їхати годин шість, погода плюс десять. Так що м’ясо має доїхати у свіжому вигляді. Приїхали. – А ми вас так рано не чекали. Нічого ще до столу не готове. – Не біда. Але ж ми попереджали о скільки орієнтовно доїдемо. А ми тут тортик до чаю прихопили.

– Тортик — це добре. У внучки завтра іменини, ми їй від вашого імені і піднесемо. А м’ясо свіже? А що так мало? – Так ви ж самі говорили на п’ять тисяч. На п’ять і привезли. Гроші віддали нам як від серця відірвали. Попили чай з бубликами та сухарями. Поговорили. І зібралися в дорогу. Попросили звільнити нам термопакеты. – А вам навіщо? – Рибу назад повеземо. – А може і нам рибки по дорозі завезете? – Ну ми не знаємо, коли повернемося назад.

Можливо вночі їхати будемо. Та й рибу ще треба зловити. Я подзвоню, – сказав чоловік. – І картоплі захопіть. У твоїх картопля смачна. – Запитаю. Звичайно, ні питати, ні дзвонити чоловік не збирався. Після такої гостинності. Але все таки рідня. Ось і відповідав ввічливо. Виїхали від родичів і в першому ж кафе нормально поїли. А то нам ще їхати і їхати. – А торт напевно смачний був, – сказав чоловік. Він у мене солодке дуже любить. – Будемо їхати додому, такий самий куnимо, – сказала я… Назад ми їхали з рибою. До родичів не звернули. Тільки в кондитерську зайшли. Куnили торт.

Я покинула доньку жити з першим чоловіком. Їй тоді було десять років. Так просто склалися обставини, що я заkохалася в іншого чоловіка. Є почуття, яким неможливо чинити опір, саме так у мене і було з Миколою. Максим із донькою відійшли на задній план, і я готова була поїхати з ним хоч на край світу. Але він поставив мені умову, що дитину від іншого чоловіка не прийме, мовляв, якщо я хочу бути з нею, доньку треба залишити в минулому. З чоловіком я поговорила ввечері, сказала, що подаю на роз лучення і їду.

Доньці нічого говорити не стала, залишивши , щоб Максим все сам їй пояснив. Ми з Миколою переїхали жити в курортне місто, звідки він родом. Наше життя було схоже на рай. Через п’ять років спільного життя Коля захотів стати батьком та попросив мене наро дити йому дитину. Ми дуже старалися, два роки у нас нічого не виходило. Потім ми пішли до ліkарів, і там нас приголомшили новиною, що більше дітей мати не зможу. Дізнавшись про це, Коля мене покинув. -Я знайду жінку, яка здатна мені подарувати спадкоємця!

– Заявив Коля. Я на колінах благала його не кидати мене, але він все-таки пішов. Після цього особисте життя моє так і не склалося з іншими чоловіками, і я залишилася зовсім одна. Зараз мені 55, я зрозуміла, що хочу відновити стосунkи з донькою, щоб хтось доглядав мене в старості. Останні роки я зовсім не цікавилася її життям, але нещодавно від знайомих дізналася, що вона вийшла заміж і має дітей. Я впізнала її номер і зателефонувала. -Надя, рідна, привіт, це мама, я хотіла б побачитися … -У мене немає мами, вона віддала перевагу мужику мені. Вас не знаю та знати не хочу. До побачення. І скинула слухавку! Чому Максим таку невиховану дівчину виховав?