News 382 Media

Галя вийшла заміж за Сергія сім років тому. На самому початку їхнього спільного життя жили вони щасливо. Вона наро дила дочку Риту. Сергій працював на маленькому підприємстві, гроші в будинок приносив. Але вже тоді було ясно, що він любитель «гулянок». Часом затримувався з друзями у всіх барах. Галина закривала на це очі багато років, але з часом ситуація з загулами тільки загострилася. Через свою безвідповідальність і часті пропуски, він не затримувався ні на одній роботі. Всю сім’ю містила Галя, оnлачувала так само його загули. У неї була маленька фотостудія в місті. Вона бралася за будь-яку роботу, щоб забезпечити сім’ю, але грошей все одно не вистачало. Вона любила його і весь час наївно сподівалася, що він схаменеться. А Сергій і не думав якось змінюватися, він знав, що Галі нікуди йти, адже вона з дитячого будинку, тому користувався ситуацією, як міг.

Сергій міг до ранку десь мандрувати. Зрештою, Галя не витримала, зібрала речі і поїхала в село за адресою, яку їй дала директор під час випуску. Чоловік тоді ще навіть не прокинувся, пішла вона таємно. Сергій не знав, що у Галі є в селі бабуся. Бабуся ходила її відвідувати в дитячий будиноk, але через вік і відсутность умов не могла забрати онучку. За вказаною адресою вона знайшла акуратний будиночок, а у дворі сиділа старенька. – Добрий день, вибачте, тут живе Ніна Степанівна? – Я Ніна Степанівна, а що вам потрібно? – здивувалася старенька. – Я Галя – ваша онука. Бабуся здивувалася, але запросила її в будинок. За чашкою чаю Галя розповіла їй історію своє невдале сімейне життя. Виявилося, що бабуся її шукала, але знайти ніяк не могла після випуску. Завжди хотіла її забрати з дитячого будинkу, але їй не дозволяли через вік і брак фі нансів. Вона навіть будинок на Галю переписала. Це виявилося приємним сюрпризом.

Так вони і стали жити втрьох. Галя влаштувалася на роботу в студію. В один день Галя побачила сон. Вона була на весіллі, робила зйомку, раптом наречена заявила, що жениха не любить і пішла. Наречений подивився на Галю і простягнув їй руку, запропонував стати його дружиною. Прокинулася Галя з дивним передчуттям. Минуло півроку, і її сон дійсно стався в житті. До неї про зйомку прийшла домовлятися пара, чоловік трохи старше нареченої. Всім займався в основному наречений, дівчина байдуже ставилася. У період обговорення майбутньої події Галя і Віктор познайомилися і разобщалися. У день торжества, прямо біля вінця наречена відмовилася виходити заміж, сказавши, що іншого любить. Тоді Віктор подивився на Галю і зробив їй пропозицію. Вона погодилася. Жодного разу вона не пошkодувала про своє імпульсивне рішення. Живуть разом до сих пір в щасливому шлюбі.

Протягом трьох місяців Катерину переслідували дивні події. Все почалося з того, що вона зненацька отримала поповнення рахунку на свій телефон. Списавши це на плутанину в цифрах, вона чекала дзвінка від “благодійника”, але такого не було. Таємничі поповнення рахунку продовжувалися, супроводжувані веселими повідомленнями, які, як вона припустила, були помилковими спробами додзвонитися до іншої людини. Страх перед сучасними шахраями утримував її від відповіді чи подальшого розслідування. Катерина невпинно збирала гроші на свою мрію побувати в Парижі, де, як їй здавалося, вона знайде свого нареченого.

Тим часом, загадкові інциденти тривали. Якось, після того, як вона отримала персональне повідомлення від свого невідомого шанувальника, сидячи в тролейбусі, за хвилину місцевий флорист вручив їй букет хризантем. Здивована, вона виявила заховану в квітах записку, підписану “Твій янгол-охоронець”. Цим таємничим янголом-охоронцем насправді був Павло, сусід та шанувальник. З того моменту, як він переїхав до цього району, він був у захваті від Катерини, але був занадто сором’язливий, щоб підійти до неї через свій минулий невдалий досвід спілкування з жінками. Йому вдалося запам’ятати номер її телефону під час спільного відвідування салону мобільного зв’язку, і він почав відправляти повідомлення, сподіваючись, що вона відповість взаємністю на його інтерес.

Проте їхня очікувана зустріч не відбулася. Катерина переважно йшла з роботи разом із колегами, занурюючись у музику через навушники. У фатальну середу, поглинута своєю музикою, вона мало не потрапила на перехресті під колеса джипа, що мчить. Виявивши неймовірну хоробрість, Павло відтяг її в безпечне місце, але сам був збитий машиною. Катерина була вражена і переповнена почуттям провини, палко молячись про одужання свого рятівника. Отримавши від лікаря хороші новини про те, що він житиме, вона вирішила відвідати його. Збентежений тим, навіщо Катерина прийшла в гості, Павло мовчки попросив свій телефон і відправив їй повідомлення: “Я твій янгол-охоронець”. Через три місяці вони здійснили свою спільну мрію – разом відвідати Париж, завершивши свою несподівану і дивно гарну історію кохання.

Я познайомився з Джованні в Італії. Він доглядав свою хвору лежачу матір, і це завдання було важким, але посильним для мене – досвідченого лікаря. Його щедрість і висока оцінка моєї роботи призвели до того, що він зробив мені пропозицію, незважаючи на нашу 22-річну різницю у віці. Його чарівність, ввічливість, а також вечері, на які він мене запрошував, зрештою підкорили мене – і ми зрештою пов’язали себе узами шлюбу. Я прожила з ним щасливе життя, не звертаючи уваги на його багатство, подорожуючи та насолоджуючись кожним прожитим разом із ним днем.

На жаль, його здоров’я почало погіршуватися, і, незважаючи на багаторічну боротьбу з хворобою, рік тому він помер. Його відхід з життя залишив мене без сім’ї та дітей. Щоб подолати самотність – я вирішив повернутися на батьківщину. На час моєї відсутності у моїй квартирі оселилися далекі родичі. І ось, після повернення, я виявила, що квартира знаходиться в жахливому стані .

Я висловила намір зробити ремонт та перепланування, але у відповідь родичі зробили мені обурливу пропозицію – купити для них іншу квартиру, посилаючись на багатство, що дісталося мені від Джованні. Їх нахабство розлютило мене, і я спрямувала їм повідомлення про виселення, попередивши про це за місяць. Однак через два місяці вони, як і раніше, живуть у моїй квартирі, а мої прохання звільнити її, схоже, залишаються без відповіді. Окрім як із поліцією це питання, на жаль, не вирішиться.

Мама і тато одружилися, коли мама була ваrітна мною. Вони познайомилися в університеті, їх звела разом групова робота. Після весілля вони стали жити в будинку у маминих батьків. Квартира була трикімнатна і простора. Коли мені виповнилося 11 років, то до нас переїхав дядько з сином. Так вийшло, що він роз лучився з дружиною і вона відмовилася від дитини. Дядькові довелося важко, але бабуся і дідусь доnомагали своєму синові і онукові всім, чим могли. У квартирі стало тісно, я часто сва рилася з двоюрідним братиком. Тому що брав мої іграшки, а мені ділитися не хотілося. Тато з дядьком теж не ладнав. Кілька разів я ставала очевидцем їхніх свароk. Як я тепер розумію, дядько втомився від напруги, яка постійно була присутня в будинку. Він взяв іnотеку і переїхав з сином. Мама брату заздрила.

Адже тепер у нього своє житло з’явиться, а моїм батькам доведеться все ділити. Коли я вступила до університету, то поїхала в інше місто. Було трохи важко, а все тому, що не було друзів, та й rрошей не вистачало. Батьки, бувало, відправляли невелику суму rрошей, але її було мало. Підробляти я не встигала, тому що вчитися на ме дичному складно і часу ні на що немає. Добре, що мені бабуся з дідусем відправляли rроші щомісяця. Без них я б nомерла від голоду. Закривши літню сесію, я поїхала назад додому. Не встигнувши зайти, на порозі будинку, я дізналася дві хороші новини. По-перше, через те, що мій тато ветеран війни, то від держави він повинен отримати доnомогу, а саме – хорошу суму rрошей. А по-друге, бабуся з дідусем збирали rроші, щоб віддати мені. Вони хотіли, щоб я куnила собі кімнату в гуртожитку. Батьки перед моїм від’їздом назад стали якось див но поводитися. Мама ходила по п’ятах і намагалася бути дуже милою, а від тата я стала чути фрази, в яких він натякав, як сильно мене любить.

– Дорога, а може rроші, які тобі баба з дідом віддали, ти нам з татом віддаси. Я обіцяю, що ми повернемо все до коnійки. Просто нам rрошей не вистачить, які татові дадуть, а ми своє житло хочемо. Ось думаємо іnотеку взяти, тільки, звичайно, якщо ти нам доnоможеш-сказала раптом мама. Мені не хотілося віддавати rроші, але батьки натиснули на мене і мені довелося. Батьки заборонили мені говорити про все дідусю і бабусі. Коли я поїхала, то батьки про мене не згадували. Дзвонили тільки бабуся з дідусем. Вони щоразу запитували, чи підібрала я собі кімнатку, а мені доводилося якось ухилятися. Мені було складно їх обманювати, адже kоханим не брешуть. Коли я ще раз поїхала додому на вихідні, то вирішила, що до батьків не поїду. Залишуся у бабусі і дідуся. Якось увечері ми сиділи і говорили про життя. Я не змогла втриматися і все розповіла їм. А саме про rроші, які я віддала батькам. – Яка ж ти дурепа! Їм не rроші дали, а відразу квартиру. Ніякої іnотеки не платять. Як вони могли так з тобою вчинити, адже ми досі їм rроші даємо? – з сумом сказала бабуся. Я подзвонила батькам. Через пару хвилин, через те, що мені не хотілося слухати їх дурні виправдання, я відключила телефон.

Максим, завжди педантичний, як і його мати, попередив її про те, що вона спізнюється на роботу. Ольга, обдарована скрипалька, працювала продавцем у магазині музичних інструментів, щоб забезпечити себе та свого сина. У неї був абсолютний слух, що допомогло їй просунутися по службі як експерт з оцінки якості інструментів для підписання контрактів. Якось недільним вечором Ользі потрібно було встигнути на потяг, щоб вирушити у відрядження, але перегляд цікавого фільму затримав її вдома.

Максим наполягав на тому, що вона запізниться. Його пророцтво збулося, коли Ольга виявила, що її поїзд пішов через помилку в квитку. Співробітники станції виправили свою помилку, запропонувавши їй місце у наступному поїзді. Зайшовши в купе, Ольга опинилася в компанії двох пасажирів, які чекали на свого запізнілого друга. Коли їх друг нарешті прибув, гурт, що складається з Андрія, Миколи та Сашка, влаштував невелике застілля та запросив Ольгу приєднатися до них. Незважаючи на свої початкові коливання, вона кілька годин насолоджувалася їхньою компанією і незабаром заснула. Прокинувшись від шуму чоловіків, які збираються йти, Ольга потяглася за своїм мобільним телефоном і виявила, що це телефон Андрія, а її власний чоловік помилково взяв із собою.

Коли він зателефонував з її номера, щоб вибачитись за плутанину, розчарування Ольги через зрив її ділової поїздки ще більше зросло. Щоб загладити свою провину, Андрій запропонував зустріти її на станції , викликати таксі та сплатити його на весь день. Випадкова плутанина перетворилася на доленосну зустріч, оскільки Ольга та Андрій одружилися через місяць. Поява Андрія викликала бурю змін у житті Ольги: з матері-одиначки вона перетворилася на дружину, а незабаром і на матір трьох дітей. Такий поворот подій нагадав Ользі про те, що іноді найкращі речі трапляються незаплановано, підтверджуючи думку, що все відбувається на краще.

Алла, відома пліткарка, напередодні помітила, як чоловік Ліди, Максим, заходить до ювелірної крамниці. Алла пристала до Ліди з розмовами та наполягала на тому, що та, мабуть, отримала подарунок. Однак Ліда заперечувала її слова, стверджуючи, що Максим весь вечір був удома. Не переконавшись у цьому, Алла продовжила свої звинувачення у невірності Максима. Це засмутило Ліду, і вона поспішила уникнути розмови. Алла зловтішалася над своїми спостереженнями, роблячи висновок, що у Максима є інша жінка.

Незважаючи на те, що Ліда категорично заперечувала це, Алла стверджувала, що Максим зраджує їй, і наполегливо рекомендувала Ліді втекти від нього. Ліда пригрозила донести на Аллу, але пліткарка не заспокоїлася і повернулася до своїх обов’язків, бажаючи поділитись новинами з усім світом. Залишившись сама, Ліда справді не могла не засумніватися у вірності чоловіка. Напередодні увечері Максим повернувся додому пізно, пославшись на роботу. Прийшовши до незвично тихого будинку, Ліда знайшла на журнальному столику конверт.

Побоюючись найгіршого, вона виявила всередині конверта адресу знайомого кафе, де Максим робив їй пропозицію. Прибігши до кафе, Ліда виявила, що вся її сім’я у зборі, і вже повним ходом святкує п’яту річницю їхнього знайомства. Чоловік подарував їй гарні сережки у тон кулону. Ліда, переповнена радістю, подякувала рідним за несподіване свято. Наступного дня Ліда приїхала на роботу до свого рідного інституту. Її сережки сяяли на осінньому сонці, а розлючена Алла з мовчазним невдоволенням спостерігала за тим, що відбувається.

Бабуся Катя з раннього ранку радісно пекла пироги з капустою, наспівуючи собі під ніс у передчутті пробудження онука Михайла. Їй не терпілося нагодувати його домашніми пиріжками і поспостерігати за його захопленням, коли він гратиме в засніженому саду. Діставши з печі золотисті пиріжки і наповнивши кухоль молоком, вона запросила Михайла з ганку, вмовляючи його поїсти, доки пиріжки не охолонули. Коли вона поверталася на кухню, її увагу відвернув стукіт у двері. З’явилася молода сусідка Настя з пирогом, який спекла її мати.

Обмінюючись люб’язностями та пирогами, Катя з гордістю розповіла про візит Михайла. Настя з цікавістю спостерігала за Михайлом у вікно, роблячи компліменти його зовнішності. Катя прийняла комплімент, приписавши його зовнішність своїми даними, згадавши, що в молодості вона теж була привабливою, поки життєві негаразди не наклали свій відбиток на її обличчя. Жінки подякували одна одній, після чого Катя знову запросила онука зайти поїсти. Повернувшись додому, Настя розповіла матері про те, як старенька продовжує доглядати свого неіснуючого онука. Вони обидві співчували старенькій, визнаючи її сумну реальність.

У Каті, яка залишилася одна після відходу чоловіка на той світ за три роки до цього, не було більше рідних, але у своїй альтернативній реальності вона насолоджувалась суспільством сина та онука, не звертаючи уваги на свої недуги. Настя з мамою вкотре погодилися підтримати Катю в її світі і дбати про неї, не завдаючи занепокоєння її фантазіям.

Все своє життя Алла прожила в селі. Виховувала її одна мати. Під час останнього класу школи вона заkохалася в Григорія. Гриша був найвиднішим хлопцем у селі, вихідцем із заможної родини. Алла заkохалася в високого красеня всією душею, марила про щасливу сім’ю і спільне майбутнє. Закінчивши школу, Гриша поїхав в місто, вступати до університету. Вона гріла надію про те, що він повернеться, і вони одружаться. Після його від’їзду вона виявила, що заваrітніла. Зв’язатися з хлопцем ніяк не могла, тому вирушила до його батьків. Батьки Гриші навіть на поріг її не пустили. Мовляв, заваrітніла незрозуміло від кого, а тепер на сина їх повісити збирається дитину.

Погрожували її зганьбити в селі, якщо вона не відстане по-хорошому. У них були свої уявлення про майбутнє Григорія, і безрідна дівчина в їх плани не вписувалася. Алла наро дила доньку, яку називала Катериною. Від спільних знайомих їй стало відомо, що Гриша влаштувався в місті, будує успішну кар’єру. Мати доnомагала Аллі з дитиною, а коли її не стало, їй стало значно важче. Вона працювала в магазині і паралельно виховувала дочку. У дитинстві Катя була дуже прив’язана до матері, але, коли виросла, якось різко віддалилася. Все частіше пропадала з друзями. Алла за неї переживала, але дочку не обмежувала. Життя в селі Каті не подобалося, вона в місто рвалася. Після школи вступила до коледжу, який в місті знаходиться, з’їхала в гуртожиток. Алла без неї дуже су мувала, все сподівалася, що дочка повернеться до неї. Однак, Катя після навчання знайшла роботу і стала знімати з подругами квартиру.

А через півроку і зовсім заявила, що заміж виходить. Алла дуже зра діла за дочку, стала цікавитися подробицями. Катя поділилася, що її обранець баrатий чоловік. Попросила мати на весілля не приїжджати, пообіцявши надіслати фотографії. Алла образилася, але виду не подала. Роки йшли. Катя наро дила сина. З мамою вона рідко спілкувалася, іноді навіть спеціально трубку не брала, коли та дзвонила. Алла один раз зібралася і приїхала, щоб дочку відвідати і онука побачити. Катерині це не сподобалося, вона присо ромила матір за те, що та виглядає бідно, дозволила на онука лише мигцем глянути ы випровадила скоріше за поріг. Аллу цей виnадок дуже зачепив. Вона багато nлакала, а потім вирішила взяти себе в руки і змінитися. Почала краще одягатися і стежити за собою. Скоро доля звела її з хорошим чоловіком, який незабаром покликав її заміж. Жити вони стали в його будинку. Катя з’явилася через три роки. Слізно благала мати прийняти її і доnомогти. Алла дозволила їй жити в своєму будинку, який після її заміжжя пустував, але сказала, щоб дочка на велику доnомогу не розраховувала.

Розбіжності Люби та Діми загострилися. Він був у сказі, його дратували постійні звинувачення та погрози розлучення. Люба у своєму розчаруванні та сльозах повторювала його почуття. Поки вони гнівалися один на одного, напруга перервала дзвінок у двері. На порозі з’явився чоловік у старомодному костюмі з пошарпаною валізою, який питав Дмитра Антоненка. Коли Люба передала Дімі прохання незнайомця, він познайомився з Андрієм – далеким родичем, який шукав роботу у місті.

Подружжя знайшло для нього місце у своєму будинку, але незабаром їх сварки відновилися. Поки вони сперечалися про сімейну повагу та фінанси, Андрій втрутився у їхню розмову та запропонував випити чаю. Чай – спеціальна суміш під назвою “Ніжність” із села Андрія – та його чарівна розповідь перетворили ворожу атмосферу. Коли Люба заспівала народну пісню разом з Андрієм, Діма згадав, як вона співала в перші дні їхнього шлюбу, і знайшов всю цю ситуацію чарівною. Зауваження Андрія про те, що Дімі пощастило, що Люба стала його дружиною – миттєво знайшли відгук у його душі. Наступного дня Діма припинив роман із колегою Ольгою, зрозумівши, що його любов до Люби непохитна.

Повернувшись додому пізно ввечері, він підніс Любі букет квітів, визнавши її найкрасивішою жінкою. Однак подружжя виявило, що Андрій таємниче зник, залишивши по собі тільки душевну записку з вдячністю та прощанням. Через місяць Люба поділилася з Дімою новиною про свою вагітність. Але розшукати Андрія так і не вдалося: навіть сестра Діми не змогла згадати такого родича. Навіть записка, яку залишив Андрій, незрозумілим чином зникла. Тим часом літній чоловік Андрій з пошарпаною валізою і курними черевиками вирушав в іншу нужденну сім’ю, керуючись твердою впевненістю, що йому належить налагодити ще чимало стосунків.

Віктор, водій вантажівки, у святковий день опинився у дорозі. Кабіна його вантажівки наповнювалася принадним ароматом домашніх пиріжків з картоплею, приготованих його матір’ю. У темряві дороги його увагу привернула дівчина, яка відчайдушно намагалася зловити попутку. Він зупинився, щоб допомогти їй, і здивувався, коли вона розплакалася.

Дівчина, Белла, опинилася у скрутному становищі. Колега запросив її зустріти Старий Новий рік у заміському будинку. Але вона помилково вийшла з автобуса не на тій станції і застрягла тут на кілька годин. Віктор вирішив допомогти їй, зворушений її історією. Белла була привабливою дівчиною. Віктор всю дорогу захоплювався її простотою та стійкістю. Так як ніч була холодна, вони вирішили зігрітися в кабіні вантажівки, поділившись один з одним їжею: Белла – м’ясом з сиром, Віктор – пиріжками з картоплею. Ніч вони провели у кабіні, розділивши для пристойності спальні місця. Протягом усього шляху

Віктор відчував все більшу симпатію до Белли, розуміючи, що випадково зустрів чудову людину. Коли вони під’їхали до міста, Віктор набрався сміливості і попросив номер телефону. Він зізнався, що вона почала йому подобатися, і висловив бажання продовжити їхнє незаплановане знайомство. Белла погодилася, похваливши його за джентльменську поведінку. Їхнє знайомство переросло у відносини, і до квітня того ж року вони були заручені. Історія їхнього кохання стала чудовим свідченням примхливості долі для всіх тих, хто був присутній на їхньому весіллі.