News 382 Media

Таїсія сиділа з дочкою Марією на кухні. Донька всіма силами намагалася заспокоїти матір. Вона теж не очікувала від батька такого. Того вечора Таїсія готувала вечерю. Чоловіка вдома ще не було, коли на телефон прийшло повідомлення. Відкривши повідомлення, вона застигла. Повідомлення надіслав чоловік. У тексті було написано: «Я йду від тебе, розлюбив, знайшов іншу. ” Чоловік прийшов години через три після отримання смс-ки, дістав сумку, склав всі речі і пішов. Найбільше жінці було прикро через те, що чоловік навіть не набрався сміливості сказати їй це особисто в обличчя. Донька Таїсії запропонувала матері викинути всі речі батька і поміняти замок на дверях.

Твердила, що на цьому життя не зупиняється і потрібно жити далі. Так вони і вчинили. Прибрали всі речі батька з дому, поміняли замок і навіть завели кішку. Марія завжди хотіла кота, але батько не дозволяв їй. Таїсія була дуже рада, що дочка підтримувала її. Їхнє життя дуже круто тоді змінилося. Вони багато часу проводили разом, вечорами дивилися фільми і багато базікали. Пізніше у Марії з’явився хлопець, і вона почала ходити з ним на побачення. Таїсія часто залишалася вдома одна з котом. Незабаром вона подала на розлу чення, чоловік з квартири виписався зі сkандалом, і то в обмін на обіцянку не ділити його машину. А потім він захотів якомога сильніше насолити дружині.

Сказав, що вона занадто стара для нього, а його новенька на 8 років молодша, але близькі Таїсії не давали їй сумувати. Подруги запрошували на заходи, на прогулянки в парку, і життя налагодилося. Через рік Марія зібралася заміж. Таїсія жила щасливим життям, поки раптом не повернувся її колишній чоловік. Говорив, що хоче повернутися в сім’ю. Але навіть не вибачився, а навпаки почав з претензій, нібито Таїсія сама винна і мало часу приділяла йому. Жінка зачинила двері і прогнала геть чоловіка. Протягом місяця їй постійно дзвонила мати колишнього чоловіка. Просила прийняти сина назад. Твердила, що Таїсія повинна радіти, що той повернувся. Навіть подруги Таї почали вмовляти помиритися з чоловіком. Але жінка була щаслива і з Барсиком Анатолійовичем, рудим котом, і не мала наміру жити зі зрадником і дня.

Еля, як і всі дівчата у її віці, мріяла вийти заміж за багатого принца. Ось вона між парами та вечірніми підробітками мріяла про щасливе, багате життя. Вона працювала адміністратором у ресторані у вечірню зміну. Мама хоч і їй надсилала щомісяця гроші, але грошей багато не буває. А вона і сумочку нову хотіла, і босоніжки, от і влаштувалася на роботу. Вона розуміла, що треба добре вчитися і багато працювати, щоб знайти своє місце в житті. Але мріяти про багатого принца їй ніхто не забороняв. Але поки що на принцах їй не дуже щастило. Усі в її оточенні були такими ж студентами із селища. Були хлопці, які їй подобалися, але поки що нічого серйозного не виходило. Брат її подруги, Максим, теж її доглядав.

Він не втрачав надію, то блокнотик, то коробку цукерок, то шпильку через сестру їй передавав. -Ну ось чим тобі мій брат не подобається? Вона знизувала плечима і мовчала. Як подрузі пояснити, що вона хоче весілля, як у казці, свою квартиру, машину? Їй ніяково було про це говорити навіть із близькою подругою, адже справжнє кохання не про це. Але що таке кохання, Еля зрозуміла, коли вперше побачила Андрія. Він був на вісім років старший за неї, їздив гарною машиною, і біля нього завжди крутилися дівчата. Андрія вона побачила вперше у ресторані, де вона працювала. Це було кохання з першого погляду, вона одразу в нього закохалася, не підозрюючи, що він їздить дорогою машиною і очолює фірму свого батька.

-Андрію? У тебе немає жодних шансів. У нього наречена є, — сказала Оля, коли вона зізналася їй про свої почуття. Оля знала його, він лагодив свою машину в Макса. Ось і Макс нагоді. Оля обіцяла їх познайомити. Даремно Оля не вірила, що в них нічого не вийде. У них почався бурхливий роман, вона всіх дівчат відтіснила, а нареченої в нього не було. Це лише була дочка їхніх друзів, яка мріяла вийти за Андрія. Батьки Андрія не були в захваті від Елі, але суперечити йому не стали. Тим більше Еля була скромною, вихованою та розумною. Еля полюбила свою свекруху, вона стала прикладом для наслідування. Весілля було таким, про яке вона мріяла. У сім’ю Еля швидко вписалася.

З дитиною вони вирішили не відкладати і з перших днів бажали малюка. Пройшов рік. Але ваrітність так і не наставала. Слова ліkаря прозвучали для неї як вирок. Всю дорогу Еля думала, як про це сказати Андрію. Вона його дуже любила та боя лася втра тити. Їй і не довелося, ліkар сам повідомив свекруху про те, що вона ніколи не матиме дітей. Свекруха не опускала руки, вона записувала її на будь-які процедури. Андрій сказав, що він її любить, і це не привід для розлу чення. Так летіли роки. У подруги народилося маля. Оля попросила її стати хрещеною для малюка. Малюк був таким чудовим, і чим більше вона з ним поралася, тим більше їй хотілося дітей.

Чоловік спочатку її втішав, а потім утомився, спочатку перебрався до сусідньої кімнати, а потім усе частіше став ночувати у батьків. Отак вони почали віддалятися один від одного, навіть не помічаючи цього. Новина, як грім вразила її. Оля із чоловіком потраnили в ава рію. Перше, що вона подумала, аби з малюком усе було гаразд. З малюком все було нормально, він був удома з бабусею. В одну мить її улюблений хрещеник став сиро тою. Вона Андрія вмовила всино вити Колю. Він був не проти, аби їй було добре. Виявилось, що Максим забрав племінника до себе. Вона взяла його адресу та поїхала до нього. Вона думала, що зможе вмовити його віддати їй дитину.

Макс навідріз відмовився віддавати малюка. -Макс, у тебе скоро весілля, а потім і свої діти будуть, віддай мені малюка. -Не буде весілля, Елю, моя наречена відмовилася виховувати чужу дитину. Виходь за мене заміж, разом виховуватимемо його. Я завжди любив тебе. -Макс, ти що?! — розгубилася вона. Додому вона повернулася рано, чоловік не думав, що вона так швидко повернеться. Його не було вдома, вона пішла до спальні, а на підлозі валялася шовкова нічна сорочка. Вона кинулася на кухню, на столі стояли два келихи. Тепер усе стало зрозумілим: часті відрядження, ночівлі у батьків. Вона заплющувала на все це очі, навіть не впадаючи в подробиці. Ось вона доля! Збулася мрія Макса, поряд кохана жінка. Тепер вони разом зростатимуть племінника у повноцінній та люблячій родині.

Протягом 15 років Валя була заміжня за Сергієм – чоловіком, який, як вона сподівалася, згодом зміниться. Сергій, хоч і був добрим чоловіком, відрізнявся ощадливістю і за весь час шлюбу жодного разу не подарував Валі жодної дорогої речі. Вони жили у квартирі, купленій за рахунок батьків Сергія, які заробляли за кордоном. Сергій пишався тим, що має будинок, вважаючи, що цього має бути приводом для подяки Валі. У сім’ї Сергія ніколи не було традиції дарувати подарунки. Його батько цього ніколи не робив: він збудував будинок і забезпечував сім’ю, і це вважалося достатнім.

Тому чоловік не бачив потреби у додаткових жестах. А ось Валя цінувала такі прояви кохання та уваги. Будучи вихідцем із сім’ї, де свята та дні народження відзначалися подарунками та квітами, вона глибоко переживала відсутність подібних жестів у своєму шлюбі. Коли Сергій проігнорував її перший день народження після весілля, вона була спустошена. Намагаючись прищепити чоловікові почуття дарування подарунків, Валя подала йому продумані подарунки з особливих випадків, сподіваючись вплинути на його погляди.

Вона дарувала йому костюми, сорочки, парфуми та взуття, але Сергій залишався незмінним. Після кількох років таких односторонніх зусиль Валя змирилася з тим, що Сергій просто ніколи не зміниться. У День святого Миколая вона порушила традицію та замість подарунка Сергію купила собі телефон, про який давно мріяла. Цей вчинок помітно засмутив чоловіка, адже він уже звик до її турботливих жестів. Через місяць, наступного дня народження, Сергій несподівано підніс Валі три троянди та маленький золотий кулон із її ініціалами. Цей жест дуже зворушив Валю, але вона раптом замислилася: чи вплинула на нього її постійна турбота чи усвідомлення того, що він може більше не отримувати подарунків?

Ми з Катериною потоваришували 8 років тому по роботі. Ми швидко зблизилися через наших синів, які були близькі за віком. Наша дружба поглиблювалася, коли ми проводили разом вихідні та координували заняття наших дітей. Чоловік Каті, Семен, водій вантажівки, здавався звичайним чоловіком, з яким я познайомилася у перший рік нашої дружби. Наш роман почався у складний період, коли мій чоловік втратив роботу і зіткнувся з проблемами, що призвело до фінансової та емоційної напруги в нашій сім’ї. Я часто зверталася до Семена за допомогою, і він завжди був готовий допомогти.

Якось увечері ми розмовляли за кавою та бутербродами. Ця розмова привела до незручного мовчання , сповненого невисловленої напруги. Незважаючи на те, що я відчувала потяг до нього, мене мучили сумніви з приводу зради чоловіка та подруги. Приблизно через місяць Семен зв’язався зі мною, зізнався у своїх почуттях, що призвело до нашої першої зустрічі на орендованій квартирі. З того часу наші зустрічі стали частішими і характеризувались сильним коханням, не схожим на те, що я відчувала з чоловіком. Семен залишив водіння вантажівки та влаштувався на роботу в місті.

Тим часом мій чоловік одужав, кинувши пити. Катерина, не знаючи про наш роман, все ще дозволяє Семену ночувати в нас удома, безмежно довіряючи мені. У цій ситуації я почуваюся чудовиськом, яке посміхається Катерині, зраджуючи її довіру. Вона ставиться до мене як до сестри, цілком впевнена у моїй відданості, а я продовжую ці обманні стосунки. Мені залишається лише гадати: до чого приведуть мої вчинки і наш із Семеном роман?

Арина ніколи не забуде свою першу зустріч із нареченим найкращої подруги Олени. У неї серце пропустило удар, коли вона побачила його вперше. Вона відразу закохалася і ніяк не могла позбутися цих почуттів. Було дуже боляче бути подружкою нареченої на весіллі подруги. Про себе дівчина вирішила, що рано чи пізно відіб’є Єгора. Після їхнього весілля вона часто стала з’являтися у них вдома і незабаром почала нашіптувати Олені про те, що її чоловік любить ліворуч дивитися.

Спочатку все було у вигляді жартів, а потім і явних натяків. Але це все не працювало, адже Олена була впевнена у вірності чоловіка. Коли початковий план посварити подружжя провалився, Арина зважилася на серйозний крок. Вона підстерегла Єгора після роботи, вдала, що зустрілися випадково. -Арино, привіт! А ти що тут робиш? -Та по магазинах ходила і каблук тут зламала. Дівчина заплескала віями і показала на туфельку.

-Та нічого страшного, нам по дорозі, я тебе підвезу. Усю дорогу дівчина розхвалювала галантність Єгора, а той збентежився. -До речі, мене підвищили сьогодні, а відзначити навіть нема з ким. На очі дівчини виступили сльози. -Ти не зайдеш до мене? У мене вино гарне. Вона вмовила Єгора зайти і напоїла вином. У результаті сталося так, що вони провели ніч разом. Вранці вона зробила пару фото та відправила подрузі. Так вона зруйнувала шлюб Олени, але після такої підлості Єгор не схотів мати з нею нічого спільного.

Золовка Марії старша за її чоловіка на десять років. Христина одружена з юристом. Мешкає в іншій області. Багато живе. А от у родині у Марії з Дмитром із фінансами проблем багато. Жінку завжди дивувало, чому багата сестра не допомагає братові. Декілька тижнів тому Христина запросила рідню в гості. Марія такої розкоші у житті не бачила. Ну, хіба що по телевізору: дорогі меблі, картини, техніка, камін, басейн, джакузі. А потім вона із чоловіком дізналася, що Христина купила ще дві квартири, які зараз здаються в оренду. А частину грошей подружжя віддає на благодійність.

На зворотному шляху всі сиділи нахмурені. Дмитро дуже ображався на сестру. Або на самого себе, що не досяг подібного. Але Марію дуже зачепив той факт, що сиротам Христина гроші дає, а рідним племінникам навіть не збирається. Ні, нічого поганого в благодійності жінка не бачить, зате не завадило б допомогти своїм рідним. Адже вони перш за все, а потім уже й про чужих подумати можна. Марія, до речі, має трьох дітей, з якими навіть велике господарство не допомагає. Тож у цій родині кожна копійка дорога. Вони з чоловіком крутяться, як можуть, зате золовка собі все може дозволити. Вдома Марія скаржилася коханому. Говорила, що треба поговорити з сестрою, але чоловік був категорично проти.

Сама ж жінка не розуміє, до чого тут гордість, якщо питання стосується дітей. Також під час розмови чоловік зізнався, що колись давно Христина пропонувала йому допомогу, а він відмовився . Але ж тоді в них була лише одна дитина. Проте Марію таке визнання так розлютило, що жінці навіть погано стало. Довелося швидку викликати. Але, дякувати Богу, обійшлося. З одного боку, добре, що нічого серйозного з нею не сталося. Зрештою її сім’я не бідує. З іншого ж, дітям скоро вступати. А вивчити трьох одразу ой як нелегко!

5 років тому я вийшла заміж за Олега, з яким познайомилася на другому курсі інституту . Ми обидва працювали на півставки, але переважно покладалися на батьків у плані фінансової підтримки, включаючи великі витрати та побутові потреби. Мої батьки, стабільніші у фінансовому плані завдяки успішному зерновому бізнесу, надавали нам значну підтримку, включаючи нашу квартиру у місті з високими цінами на нерухомість. Без їхньої допомоги нам знадобилися б десятиліття, щоб дозволити собі таке житло. У нас народилося двоє дітей, і я нещодавно повернулася на роботу із декретної відпустки. Наше життя було простим, але комфортним, багато в чому завдяки щедрості моїх батьків.

Якось, коли я готувала, мені зателефонувала мама і радісно повідомила, що вони з батьком їдуть до санаторію поправляти здоров’я. Я ввімкнула гучний зв’язок, обговорюючи їхні плани та радячи, що потрібно зібрати у поїздку. Олег підслухав цю розмову та відреагував вкрай негативно. Замість того, щоб поділити мою радість, він висловив злість і образу на те, що мої батьки витрачають свої гроші на себе, а не на нас та онуків. Його реакція була настільки бурхливою, що він закрився в кімнаті, помітно засмутившись через те, що мої батьки вирішили витратити свої гроші, зароблені важкою працею, на особисті насолоди.

Цей інцидент показав Олега з того боку, з якого я його раніше не бачила. Його поведінка викликала в мене огиду: я ніби бачила незнайому людину. Тепер я розгублена і не знаю, як бути далі. Він збудував стіну образи та невдоволення, яка здається непробивною. Я не можу уявити подальше життя з людиною, яка не визнає за моїми батьками права витрачати на себе власні гроші. Чому він так сильно змінився і взагалі: чи має право рахувати гроші моїх батьків?

У п’ятирічному віці Влад серйозно захворів. Вилікувати його вилікували, але лікарі, під час виписки, попередили батьків хлопчика, що онуків у них не буде… Хлопець виріс, починаючи стосунки з дівчатами, відразу ж попереджав про свою недугу. Більшість одразу ж покидала його. Але дехто трохи тягнув із остаточним рішенням, але в результаті відмовлявся виходити за нього заміж. Лише Карині молодик не розкрив своєї таємниці. Дуже любив її, не захотів, щоб і вона пішла від нього. І батькам своїм суворо заборонив розповідати Карині правду. Зіграли весілля.

Через три роки щаслива дружина прибігла з гінекології та повідомила, що вагітна. – Вітаю, – з гіркотою видавив із себе Влад. – Вибач, у мене справи. Я повинен піти. Якщо Карина не знала правди, то він її знав. Дружина народила дочку. Влад йшов до лікарні з твердим наміром розповісти правду про своє здоров’я. Увійшовши в палату, і побачивши дочку, він тут же забув всі слова, що викривали зраду дружини. Він зворушився і зі сльозами на очах узяв дитину на руки. І відразу передумав звинувачувати дружину в будь-чому. Він сидів з дитиною на руках, і сльози лилися з його очей. “Добре, маленька. Поки поживемо разом, а там видно буде”, думав він… Катеньці вже чотири роки.

Всі ці роки він не говорив про свою недугу. Заборонив родичам говорити про це Карині. Він так полюбив дочку, що ладен був пробачити зраду дружини. Але свекруха до цього не була готова. Таємно від усіх, вона здала аналізи на тест на батьківство. А тиждень тому прийшла до будинку до Влада і ні слова не говорячи, простягла конверт синові. – Я ж просив – нікому не лізти у справи моєї родини! – скипів син і порвав конверт, навіть не подивившись, що там усередині. – Даремно ти так з документом, – сказала йому мати. – Катенька твоя дочка. Рідна. Дива трапляються…

Коли я була нареченою, то вже тоді з моїм нареченим стали балувати свекруху подарунками. Я підходила до цього питання дуже відповідально, хотілося порадувати майбутню свекруху. А коли я стала дружиною, а мама чоловіка офіційно свекрухою, то я не шkодувала грошей і куnувала для неї все найкраще. Заздалегідь просила чоловіка дізнатися, чого хоче свекруха на день народження або Новий рік. А потім ми разом ходили по магазинах. Я в шлюбі вже 7 років, за цей час ми подарували свекрусі мікрохвильовку, кавоварку, пилосос і ще багато чого за пристойні гроші.

Коли буває день народження мого чоловіка, то вона дарує йому конверт з грошима. А ось я у відповідь нічого не отримую. Ось правда, мені так прикро, але я з подарунком пролітаю. Вона може мене на словах привітати, але нічого не подарувати. Я не розумію, з чим це пов’язано. Але образа в мені накопичується. Цього разу я вирішила відсвяткувати свій день народження за містом. Ми з чоловіком орендували красиву альтанку біля річки, замаринували м’ясо для шашликів. Мені хотілося бачити поруч всіх своїх близьких людей. Я запросила подруг з їхніми чоловіками, своїх батьків, ну і свекрів.

Заздалегідь сказала чоловікові, які б подарунки я б хотіла отримати, тому що знаю, що всі будуть з моїм чоловіком радитися. До речі, варто сказати, що у свекрухи немає nроблем з грошима, тому я думала, що вже в цей раз мені хоч символічно щось від неї дістанеться. Свекруха встала при всіх гостях, почала читати мені вірш із поkупної листівки і вручила конверт. Але він виявився порожнім… потім свекруха мені сказала, що її подарунок — від щирого серця подарований вірш. Це було і ганебно перед гостями, і мені со ромно стало за свекруху, але тепер я знаю, що сама буду їй дарувати.

Після народження нашого сина чоловік раптом заявив, що йому набридло сімейне життя – і просто пішов. Я тоді працювала вчителькою, зарплата була дуже маленькою, виручала тільки мама. Колишній чоловік жив спочатку у своїх батьків, а згодом поїхав до Англії. Пробув він там 20 років – жодного разу не надіслав ні копійки. Але його батьки, ніби відчуваючи провину за сина, часто забирали онука у вихідні. Фінансово вони мені не допомагали, але дитині подарунки іноді дарували.

Після закінчення університету син поїхав навчатися за кордон, пробув там 2 роки, одержав гарну роботу – так і лишився там. Нині він живе в Чехії, одружився, син є. Я іноді приїжджаю до них у гості, щоб допомогти невістці з малюком. На відміну від свого батька, син зробив для мене практично все: збудував будинок, зробив там ремонт, переписав житло на мене. Все йшло добре, доки кілька місяців тому не з’явився мій колишній чоловік.

Він якось довідався, що маю будинок, і приїхав із заявою, що має тут частку, оскільки син у нас спільний. На вигляд я зрозуміла, що у нього сер йозні проблеми зі здо ров’ям. Швидше за все, йому потрібні гроші та житло, оскільки у батьківському будинку для нього більше немає місця. Зараз я перебуваю перед важкою дилемою: з одного боку, він забув про нас і згадав лише тоді, коли йому потрібна була допомога; а з іншого боку, мені шкода його просто по-людськи.