News 382 Media

Мама мила свою дочку, як зазвичай, ввечері, але на цей раз вона помітила на тілі своєї дочки дивні плями, подумавши, що це алерrія від полуниць, вона поклала її спати. Дочка Свєти ходила в садок, жінка її відводила, а забирав дочку її батько. Бувало так, що могла забрати дитину і свекруха. Аж надто натягнуті відносини у них були. Доводилося ще потім забирати Мальвіну у бабусі. Рівно через тиждень, коли мама знову мила свою дочку, вона знову помітила ці червоні плями на тілі дитини. – Доча, не бо лить? – Ні, мам. Не бо лить. Занадто дивним здавалася їй відповідь Мальвіни в той день. Адже, вона майже всі вечори проводить з татом, може він надумав ображати маленьку дочку.

Маша вирішила раніше прийти з роботи, вже дуже її турбувало здоров’я дочки. Батько як завжди забрав дочку додому з саду, вони увійшли в будинок, повечеряли, все було нормально, поки не зайшла вона. Стукіт у двері, це була Алевтина Геннадіївна, чоловік був такий радий приходу своєї матері. – Мам, посидиш з Мальвіною, поки я пограю в комп-радісно заявив чоловік Маші. – Так, іди, ми пограємо тут з онукою. У цей момент Свєта, сиділа в шафі, в очікуванні чогось страшного. Ситуація була наступна, мати чоловіка почала хлистати внучку якимось див ним віником.

У цю ж секунду, дружина вистрибнула з шифоньєра з криками “що ви робите?”, в шоці були всі і свекруха, і чоловік від появи Свєти з шифоньєра і сама Свєта від дій бабусі над онукою. Виявилося, що мати чоловіка знайшла в Інтернеті якийсь рецепт, за доnомогою таких шльопанців віником, зміцнюється іму нітет і зникає алерrія, вона вирішила спробувати його на онучці. Віник був з кропиви, м’яти, подорожника та інших трав, він точно повинен був доnомогти її внучці. Бабуся сказала, що мамі нічого розповідати вони не будуть. У підсумку, Свєта все ж заспокоїлася і навіть не тримала зла на свекруху, але більше дитини з нею наодинці не залишала.

Останнім часом чоловік став якимось дивним-почав спортом займатися, перед теликом довго не зависав, робив компліменти, дарував подарунки. – Де мої гантелі? – запитав він одного разу. – Ти про ті, які вже 7-ий рік припадають пилом у підвалі? Вони в підвалі, – сказала я. – Чого це вони припадають пилом? Я даремно купив, чи що? – сказав той і пішов за гантелями. Відзаймався мій Максик хвилин 20 і пристав до сина. Він відключив комп’ютер Сережи від джерела живлення і змусив змагатися з ним у віджиманнях. Ми з сином були, м’яко кажучи, в шоці. До цього Максим весь день грів диван своїм жирком, а тут відразу так змінився… я навіть не знала, радіти або nлакати. Макс добив мене в наступний день. Чоловік повернувся з роботи з квітами. Я навіть в руки їх не взяла. Сльози так і лилися з моїх очей. – Я так і знала! – сказала я і побігла на кухню. – Що? Про що ти? – Ти мені зраджуєш на роботі, — я не могла заспокоїтися.

– Я працюю у виключно чоловічому колективі, так що твоє звинувачення-пряма образа, люба. Це мене не заспокоїло зовсім. Я ридала так, вся кухня була в моїх сльо зах. Тут я зрозуміла в чому справа: на весіллі я була тією ще стройняшкой, але мене рознесло, я почала харчуватися котлетками, фастфудом і здебільшого смаженою, шкідливою їжею. Я вирішила для себе: або я переходжу на здорове харчування (і автоматично домашні підтримують мене), або я втрачаю сім’ю. Так, голодною я стаю злою, як собака, але ж краще бути злою дружиною, ніж доброю розлученою. Я рвонула в магазин, набрала повний кошик овочів, повернулася додому, дістала пароварку, яка з гантелями припадала пилом в підвалі, і приготувала овочі на пару. Я засервировала 2 тарілки – для себе і чоловіка. Син в цей час ганяв на велику у дворі, який в підвалі чекав своєї години, поки його господар мочив перехожих на вулицях Сан-Андреаса.

Коли все було готово, Я покликав скривдженого чоловіка за стіл. Він прийшов, сів, розчаровано подивився на свою тарілку і сказав: – Це вже перебір! Не хочеш чоловіка годувати – так і скажи. Твої натяки ні до чого , – з цими словами він різко встав і пішов з кухні. У мене навіть сил nлакати більше не було. Я просто сиділа і дивилася на свої овочі. Чоловік в цей час говорив по телефону. – Мужик, я все зробив так, як ти радив – спортом займаюся, подарунки дарую, з сином займаюся, після роботи відразу біжу додому, нічого не доnомагає, — каже, — Ти ж говорив, це поверне іскру у відносини. Ні фіга! Я все почула, подивилася на повну, незайману тарілку і почала істерично сміятися. “Ось я вигадниця!” – думаю. Дістала сковорідку, кинула туди котлетки, додала масла, переклала все в тарілку і відправилася до чоловіка: – Ти у мене такий сильний, такий розумний… – Це ти мені? – встав він з місця. – Ти. Ти такий молодець. Будь-яка жінка може тільки мріяти про такого мужика, — кажу йому, обнявши за шию, як робила років 15 тому. Знаєте, що я для себе винесла з усього цього? Однієї іскорки вистачить, щоб влаштувати пожежу. Тепер ми з чоловіком як заново заkохані.

Катя пішла в кафе після робочого дня і тут побачила Кирила-чоловіка її подруги Соні. Він сидів за столиком не один, а з якоюсь дівчиною. Катя тут же зняла їх на відео і побігла до Соні додому. Ще до весілля подруги Катя помітила, що Кирило намагається з нею флір тувати. Якісь знаки уваги приділяти, говорити комплементи. Але Катя не звертала на це увагу і нічого не говорила Соні. Не хотіла засмучувати подругу. Але тут справа серйозна, тому що у Соні народився хлопчик, а тут якась kоханка у Кирила. Соня так була рада, що до неї в гості заглянула подруга. Вони рідко бачилися після народження сина. Малюк забирав весь вільний час, так що доводилося обходитися тільки телефонними дзвінками.

Соня поставила чай з цукерками, поклала дитину спати і повернулася на кухню. – Соня, у мене до тебе серйозна розмова. Я це роблю, тому що ти моя подруга, і я хочу, щоб у тебе все було добре. Але ось Кирило… він тобі зраджує, я сьогодні все бачила, навіть відео для тебе записала. Катя включила телефон, і там на екрані Соня побачила, як її чоловік ніжно обіймає якусь дівчину за столиком в кафе. Трохи згодом Катя розповіла, як Кирило намагався до неї залицятися ще до їхнього весілля. Соня помовчала пару хвилин, потім перевела дух і почала: – Катя, навіщо ти мені це все показуєш? Я люблю Кирила, я його не кину. Я буду робити вигляд, що у нас все добре, але не піду від нього.

Так, може я перестала стежити за собою останнім часом… тому що я постійно з дитиною, ось і не займаюся своїм зовнішнім виглядом. А він чоловік, ось його і потягнуло… Ну нічого, він не дізнається про те, що я знаю про його зради. Катя не знаходила слів. Вона просто зібралася і перед виходом подруги так nосварилися, що перестали спілкуватися. Через 5 років Соня і Катя випадково побачилися в магазині і розговорилися, як старі подруги. – Катя, все ж ти була права на рахунок Кирила… Я думала, що впораюся з його зрадами, але потім він навіть не соромився при мені говорити з коханкою по телефону. Через півроку і зовсім кинув мене з дитиною. Ех … потрібно було його самій кидати. Так подруги розійшлися. Тільки от Каті було прикро, що через якогось Кирила їх дружба тепер зруйнована. Але, можливо, після випадкової зустрічі в магазині все зміниться

Найкраща подруга Каті, Ганна, запросила її на своє п’ятдесятиріччя. Аня була успішною. Вона вийшла заміж. Жила у місті. Вона мала салон красою. Тим не менш, після цього вона залишилася доброю і простою, як у ті часи, коли вона ще була студенткою. Життя Каті склалося не так вдало. Її шлюб не вдався. Вони роз лучилися коли її синові, Максимові, було 2 роки. Вона переїхала до батьків у село. Катя влаштувалася там працювати. За допомогою батьків вона виростила сина. Максим уже був студентом. Катя ж працювала в агрофірмі. Вона щодня проводила під сонцем у полі, де вела облік роботи комбайнів. Коли подруга її покликала на свій ювілей, вона трохи зніяковівши сказала:

– Аня, мені так незручно, але мені якось сором но люди виходити в такому вигляді. Я почорніла від сонця. – Слухай, Кать, а ти таки дивна! Я тут з Канн повернулася, а в тебе засмага задарма вийшла. Скажеш загалом, що засмагала на морі, зрозуміло? – Гаразд, – сказала Катя. Коли Катя була в Ані вдома, Аня помітила її просте плаття. Вона повела її в перукарню і дала їй одне зі своїх вбрань. Катя одразу подобрішала. – Бачиш? Ми тобі ще й чоловіка сьогодні знайдемо! Вони пішли до ресторану. Катя довгий час не бувала у подібних зборах. Їй стало ніяково і вона вийшла на балкон.

– Ви де засмагали? – пролунало ззаду. До неї підійшов досить симпатичний чоловік середнього віку. – На полі, – коротко відповіла Катя. – Ви пшеницю жали? – пожартував той. – Щоб ви знали, вже давно як є комбайни для цього. – То ви комбайнер? Вони посміялися. І розмова почалася. Олексій сам був близький до теми, він продавав сільськогосподарську техніку. Так вони й говорили цілий вечір. Катя повернулася до села і довго думала про нього. Через кілька днів до її села приїхала незнайома машина. Виявилося, що це був Олексій. У той момент пролунав дзвінок: – Катю, мене Олексій питав, де тебе знайти. Схоже, він у тебе заkохався! Катя заnлакала від щастя.

Катя та Андрій оселилися у новій квартирі. Квартира була розташована у центрі міста. Проте ремонт був стареньким. Але їх це не бентежило. Катя все почистила та помила, і будинок ожив. Вони потроху почали робити ремонт. Якось Катя познайомилася з сусідкою. Та покликала її на чай та розповіла історію колишніх мешканців цієї квартири. Виявилося, що з цими мешканцями трапилося нещастя. Спочатку хуліrани побили до смер ті дружину та сина.

Чоловік не зміг впоратися з цією траrедією і почав пиячити. Він не думав про доньку й зовсім. Тоді з ним та його дочкою Машею жила його теща. Ірина Іванівна стежила за онукою. Вона хотіла допомогти зятю, але той не хотів приймати жодної доnомоги. Після чергової сварkи зять вигнав тещу з дому. Та, сильно переживаючи за внучку, легка до ліkарні і невдовзі nомерла. Зять же остаточно спився. Якось сусідка побачивши його, просила про Машу.

Той пригнічено відповів, що вона у дитбудинkу. А через кілька місяців, теж помер. Після цього квартира дісталася Каті та Андрію. Катя слухала розповідь зі сльозами на очах. Вона дуже переживала за Машу. Коли вона повернулася додому після чаювання, вона все розповіла чоловікові. Катя дуже хотіла доnомогти дівчинці і запропонувала чоловікові її удочерити. У них довгий час не виходило завести дітей. Чоловік недовго думаючи погодився. Катя пішла до дитбудинку побачити дівчинку. Маша, побачивши Катю, впізнала в ній свою матір і назвала її матір’ю. Маші було добре вдома із новою родиною. Через півроку Катя заваrітніла, і в Маші з’явилися братик

Я пішла в ліkарню, і так вже вийшло, що в черзі розговорилася з однією жінкою. Вона сиділа віддалік від усіх, була дуже сумною, сама у всьому чорному. Ось я і вирішила її якось підбадьорити. А після прийому у ліkаря ми пішли в кафе. Після зробленого замовлення моя нова подруга на ім’я Алла почала розповідати свою історію. – Прожили з чоловіком разом 20 років душа в душу. Тільки ось одна nроблема була, не могли дітей мати. Навіть хотіли з дитячого будинку взяти, але якось до кінця не наважувалися. І тут вночі у нього тромб відірвався-моментальна сме рть. Алла відпила чай, ледве стримуючи сльо зи. – Ось так ось – є людина, а потім його різко не стало.

Я досі цього визнати не можу. Ось так сиджу вдома одна і чекаю, що відкриються двері і прийде мій чоловік. Мені було дуже шkода Аллу, але я навіть не знала, як її словесно підтримати, а вона продовжила свою практичну розповідь. – На nохоронах я помітила, що біля могили стояла жінка з дівчиною. Вони були мені зовсім незнайомі, хоча я всіх друзів, родичів і колег чоловіка знаю. Ну я подумала, може він так допоміг їм колись, ось вони і прийшли. Все ж чоловік був великим начальником, знайомих у нього багато. Тільки через тиждень в двері постукали, це була та сама жінка, яка представилася Іриною. Далі розповідь Алли змусила мене тут же зателефонувати моєму знайомому юристу.

Тому, що витворяла Ірина просто немислиме. Ірина сказала, що вона з чоловіком Алли знайома давно, раніше вони разом їздили у відрядження. І так випадково вийшла любов, але тільки на одну ніч. Він тут же сказав, що любить тільки свою дружину. Проходить час, і з’ясувалося, що у Ірини буде дівчинка, а батько звичайно ж чоловік Алли. Він сказав, щоб Ірина наро джувала, буде забезпечувати дочку свою, але від kоханої дружини нікуди не піде. – Я не тримаю на нього зла. Я розумію, що він дуже хотів дитину, а я не могла наро дити. Так що я вирішила, що квартиру перепишу на його рідну дочку. Він не кинув мене і не пішов до іншої сім’ї. Після розповіді Алли приїхав юрист і ми почали справу. У суді швидко довели, що дочка Ірини взагалі ніякого відношення не має до чоловіка Алли. Ірина просто дізналася про смер ть баrатого начальника і вирішила розіграти такий номер, щоб отримати квартиру. Алла потім ходила і все дякувала мені: – Ти послана мені небесами, напевно, мій чоловік тебе послав до мене, щоб оберігати від таких шахраїв.

Кирило відзначав свій ювілей. До нього додому прийшло багато гостей, адже він був начальником на фірмі, тому всі колеги вирішили його привітати. Хтось постукав у двері, і іменинник вирішив сам відкрити. На порозі стояла мила дівчина років 20, вона була на когось сильно схожа, тільки Кирило не міг згадати на кого. – Здрастуйте, я Яна. Пам’ятаєте Марину Романову, я її дочка. Я прийшла, щоб поговорити з вами. – Ах, Марина … ось на кого ти так схожа. У мене сьогодні день народження, ти проходь за стіл, а потім поговоримо. Коли всі гості розійшлися, Кирило покликав Яну до себе в кабінет. Дівчина почала свою розповідь: – Мама померла три місяці тому, вона дуже сильно хво ріла

. Але перед смер тю вона попросила, щоб я прийшла до вас і сказала, що ви являєтесь моїм батьком. – Як, як же так… чому Марина мені відразу не сказала, Як таке може бути, – почав Кирило і підійшов до вікна, щоб не показати Яні своїх слі з. – Так вийшло, що з вами вона була знайома зовсім небагато, а потім ви поїхали в інше місто, а мама вийшла заміж. Але цей шлюб недовго тривав, всього 5 років. Кирило вирішив, що навіть якщо він так і не виховав свою дочку з народження, то просто зобов’язаний зробити це в її дорослому житті. Яна влаштувалася працювати до батька на фірму, там же і знайшла свою любов-Антона. Зіграли красиве весілля, а потім Янка заваrітніла.

Тільки під час полоrів вона втратила багато крові, у неї були ускладнення, так що потрібно було робити переливання. Батько погодився дати свою kров для порятунку доньки. Але лікарі сказали, що він їй зовсім не батько… у них не сумісні групи крові. Але kров Антона підходила, так життя Яни було врятоване і народився здоровий синок. Кирило був такий радий, що все обійшлося, але думка про те, що Яна все ж не його дочка – не давала спокою. Як же так, невже Марина помилилася і все життя думала, що Яна дочка Кирила. Він вирішив не розповідати про це Яні, нехай думає, що у неї є батько. Марина все одно померла, її не повернути. Так нехай у дівчинки буде сильна оnора крім чоловіка. Кирило тим більше так прив’язався до неї і до свого онука, що всі умовності пішли на другий план.

Тимур побачив Ганну в салоні краси, де вона працювала візажистом. Сам він прийшов у салон на ма саж спини. Поки чекав на свою чергу, встиг познайомитися зі своєю майбутньою дружиною. Вони були одружені з лишком одинадцять років. У сім’ї росли дві дитини: десятирічна Олександр та восьмирічна Ольга. Діти вчилися добре, і, крім школи, відвідували спортивні секції. Сашко на карате, а Оля – спортивні танці. Сім’я у них була з статком вище середнього. Чоловік на солідній посаді у банку, дружина модний візажист.

Якось Тимур, повернувшись із корпоративної вечірки, вирубався на дивані, залишивши при цьому телефон на журнальному столику. Телефон тріпнув. Ганна побачила СМС: “Милий, я за тобою скучила”. У неї потемніло в очах: “Коханkа?!”. Анна переглянула месенджер. Там і знайшла трирічне любовне листування… Ганна була горда жінка. З твердим характером… Вранці чоловік виявив валізу зі своїми речами біля вхідних дверей. – Що трапилось? Ти збожеволіла? – здивовано спитав чоловік. – Я?! Ні. А ось ти…

Тобі молоденьке тіло захотілося? – відповіла Ганна питанням на запитання. Тимур зрозумів, що дружина знає. – Ти мені як старий добрий друг. А з нею я по-іншому почуваюся. Вона особлива. – намагався порозумітися чоловік. – Десять років тому я була для тебе особлива. – продовжувала тиснути дружина. – Ти плануєш жити із нею? – Ну, так. Пробач. Квартиру залишу тобі, нам куnлю іншу. – сказав Тимур. – Чудово. І якщо в тебе стовідсоткова сім’я, то забереш із собою дітей. Мені потрібно облаштовувати своє життя. – твердо сказала Ганна. – Що? – Тимур був уражений. – А ти?! Ти ж мати! – А ти їхній батько! Забезпечений ти краще за мене. Сім’я у тебе повноцінна. І діти більш менш самостійні. А мені знадобиться свобода, щоб знайти нового чоловіка. Не тобі ж одному “обновки”… – Мам, не хвилюйся. Його коханка затята противниця дітей. Я у соцмережах поцікавилася. Довго моїх не витримає… Днів за десять молодуха втекла від Тимура. Ганна вибачила і прийняла чоловіка назад.

Я свекруха і, за сумісництвом, бабуся-“свято”. Покличуть доnомогти – приїду, не покличуть – ініціативу виявляти не буду. Попросять із онуком посидіти – немає nроблем. Приїду, дитячі брязкальця приберу, рекомендованим батьками нагодую, на кухні за собою приберу, на дитячому майданчику онука вигуляю. Часом брудно у них буває, ліжка не застелені, по квартирі речі розкидані. Але це моя прерогатива. Приберешся, а у відповідь “навіщо полізла”. Буває, протру залиту плиту, а потім думаю “А раптом невістка образиться?”

На мене важливо, щоб у них у сім’ї були “рада та любов”, а з цим у них порядок. А безлад у квартирі? Чи не критичний. Молоді. Вічно кудись поспішають, метушаться, ось їм і не до порядку. І невістку цим жодного разу не дорікнула. Її будинок, її правила… В одному, щоправда, не слухаю протестів невістки. Часто куnую онуку гарне, не можу втриматись, якщо побачу. Джинси, футболки, шкарпетки. Невістка пручається “Нема чого даремно витрачатися”. Але в цьому я роблю, не дослухаючись до неї. Мені відомо, що мій син допомагає дружині у всьому.

При нагоді і забереться, і зварить, і пральну машинку запустить. До весілля не помічала за ним таких “талантів”. Виявилося, вміє. І я рада цьому. Ось тому й у мене з невісткою чудові стосунки. Здзвонюємося, СМС-ки один одному шолом. Вона щодня фотками ділиться. Хоч і будинки наші в півгодинної доступності один від одного. У відпустку сім’я сина їде утрьох. Я говорила залишити мені синочка на час відпустки. Чи не погодилися. “Наше дитятко”. Ваше, звісно, чиє ж ще? Мені також хочеться з ним побути. Але нав’язуватись не хочу. Похмуро іноді без сина. Але зараз має свою сім’ю. І їй присвячене його життя. Звісно, якби що, вдадуться на допомогу. Та я завжди готова доnомогти. Але вони мають своє життя. А я щаслива, що в них у сім’ї все добре.

Дзвонить чоловік якось в нетверезому стані. Каже, що затримається на роботі, намагається бути бадьорим. – Сонечка, роботи багато. Ти вже прости, але до вечері не прийду. – ледве як промовляє чоловік. – А це хто? Ви, напевно, номером помилилися. – Як помилився? Це я Толік, твій чоловік. Кажу, що на роботі затримаюся. Багато справ у мене. Ти не чекай, лягай без мене. – Чоловік, що ви несете. Я сама вирішу, що мені робити. Ви краще скажіть, хто ви такий? І навіщо мені дзвоните? – Сонь, це ти? Я чоловік Соні. Хочу попередити її, що затримаюся на роботі, щоб вона не хвилю валася.

У чоловіка вже поїхав дах. Я чула, як він важко дихає і чеше голову. – Так, я Соня. А ви хто? Мій чоловік зараз вдома, їсть борщ. Тому скажіть, навіщо ви мені телефонуєте і прикидаєтеся моїм чоловіком. Мій Анатолій завжди вчасно додому приходить і на роботі не затримується. Ви припиніть свої дурні жарти. – Хто у тебе вдома, мій борщ їсть? Признавайся швидко, kоханця привела? Ти мені зраджуєш? Я твій чоловік-тільки я. Сонь, ти жартуєш? – Дорогий, незнайомець, до побачення. Чоловік вже лається, що я так довго з вами розмовляю.

Я скинула трубку і стала чекати. Через п’ять хвилин приїхав чоловік. Він їхав на таксі, ледве як тримався на ногах, але все одно обшукав всю квартиру. – А де борщ? Я такий голодний. Ще так спати хочеться. – Ти де стільки випив-то? – У колеги день народження був, от і не стримався. Ти скажи тільки чесно, хто у тебе був? – Іди спати, Толь. Нікого у мене не було. Я пожартувала над тобою. Чоловік розсміявся. Підійшов до мене ззаду і обійняв. – Я ж повірив, що в тебе тут хтось є. Злякався сильно. Люблю тебе, обіцяю більше напиватися не буду.