У моєму житті настала чорна смуга. Все і відразу навалилося, а я просто не витримала таке навантаження. Все почалося з того, що я дізналася про зради чоловіка. Всі роки нашого спільного життя він зустрічався з іншими жінками. Коли я зажадала у нього пояснення, чоловік заявив, що ніколи не любив мене і весь цей час терпів через сина. Я почала nлакати, кричати від злості, а він вдарив мене по обличчю і сказав, щоб я зібрала свої речі і йшла геть з його будинку. Довелося з сином переїхати в знімну квартиру.
Додатково до роз лучення мене звільнили з роботи. У мене така спеціалізація, що я можу знайти гідну роботу в будь-якому іншому місці, а в разі чого працювати з дому, але важке роз лучення з чоловіком і звільнення збили з ніг. Мені було так боляче і самотньо. Перший час я не хотіла виходити з дому, зустрічатися з друзями, а тут ще семирічна дитина, яка постійно вимагає уваги і турботи. У мене просто не було сил справлятися з деnресією. І ось господиня квартири попросила нас звільнити її будинок.
У мене не було грошей, щоб переїхати в іншу орендовану квартиру. Довелося знову вийти на роботу, переїхати в інший район. І коли мені здавалося, що життя поступово почало налагоджуватися, син захво рів. Він майже два тижні лежав удома. Мені доводилося залишати хвору дитину одну вдома і бігти на роботу. Колишній чоловік зовсім не цікавився здо ров’ям дитини, навіть коли у того була висока темnература під сорок. Коли син видужав і повернувся до навчання, я зрозуміла, що він сильно відстав. Одного разу ми разом робили завдання з математики, син постійно тупив, я не стрималася і вдарила його. Син не винен, але і я теж; винне тільки несправедливе життя.