Два роки тому ми з дружиною роз лучилися. А на щастя, нам вдалося зберегти дружні стосун ки. Просто в якийсь момент ми зрозуміли, що ми не маємо почуттів один до одного, що ми різні люди з різними інтересами. Роз лучення пройшло дуже мирно. Ми маємо спільну дочку Мілану. Вона часто у мене гостює, я свою дитину обожнюю. Через рік після роз лучення я познайомився з Ксенією, її дуже покохав і запропонував одружитися. Вона знала про мій перший шлюб та наявність дитини, але це її не збентежило. Вона спочатку добре ставилася до моєї дочки.
Тільки останнім часом у нашій родині все пішло навперекій . Я гадки не маю, що змінило ставлення Ксенії. Мілана дуже слухняна, серйозна не за роками дівчинка. Раптом дружина почала до неї ревнувати. Вона казала, що я приділяю їй надто багато часу. Але як інакше? Вона ж моя дочка і не винна, що стосунки з її мамою у нас не склалися. Спочатку були усілякі претензії. Ксюша попросила, щоб я не брав доньку з нами на прогулянку. Я не погодився. Але справжній цирк розпочався, коли Мілана почала жити з нами. Ко лишня дружина зі своїм залицяльником виїхала на море і попросила залишити в мене доньку на місяць. Я був радий, Мілана зра діла, вона дуже любить проводити зі мною час.
З перших днів Ксенія ігнорувала дівчинку і поводила з нею себе дуже холодно. Мілані було дуже ніяково через таке звернення. Їй шість, але вона все розуміє. Вона мене спитала: -А що я зробила не так? Тітка Ксенія мене не любить. А я сьогодні підлогу помила… -Не хвилю йся, у неї просто nроблеми на роботі. Ти ні до чого. З дружиною я намагався поговорити, але вона змінюватися не мала наміру. Якось я рано повернувся з роботи і став випадковим свідком того, як вона замахується на дівчинку. Я тоді на неї накричав. Ксенія після цього поставила ультиматум: або вона чи дочка. Зрозуміло, я вибрав дочку. Не шко дую про свій вибір.