Під час першого знайомства з майбутньою свекрухою я зрозуміла, що у тій непростий і владний характер. Свекруха намагалася всіма командувати і диктувати свою думку, але я робила по-своєму – і тому вона і не злюбила мене. Такий розклад мене не влаштував, і я вирішила налагодити відносини. Всі шпильки свекрухи приймала стійко і зберігала нейтралітет при розмові. Шанобливо спілкувалася і не відповідала на її агресію.
Тільки ось причину nоганого ставлення до мене не розуміла: адже я була хорошою господинею і дружиною. Смачно готувала, будинок був в чистоті, чоловік завжди охайно одягненим. Чого ще потрібно було свекрусі? Я твердо вирішила будь-яким шляхом завоювати любов і повагу свекрухи. Попросила її навчити готувати борщ, адже у мами завжди все особливе. Свекруха тільки пожар тувала, і ніяка похвала на неї не подіяла. Тоді я вирішила піти іншим шляхом і приготувати різноманітної цікавої їжі і відправити з чоловіком до свекрухи.
Так тривало постійно: то кекси, то перше, то млинці, то торт. Тільки ось свекруха ніяк не реагувала, іноді сухо дякувала. Я не здавалася, і удача посміхнулася мені: до нас в гості приїхала тітка чоловіка, і я розпитала про свекруху. Так я дізналася, що свекруха любить печива, які нагадують їй дитинство. Я спекла, і сама відвезла до свекрухи з думками, що, якщо і на це раз не вийде, значить, з мене вистачить. На цей раз свекруха здалася і зізналася, що все приготоване мною було смачним – і навіть погодилася повозитися зі мною на кухні. Між нами з’явилася стежка згоди. Я була щаслива, крига скресла.