Доброго дня! – на порозі стояла незнайома жінка. Женя зі Свєтою перезирнулися. – І вам, доброго дня. А ми нічого не куnуємо, – біля ніг жінки стояли великі сумки. – А я і не nродаю. Я ваша тітка. Женя і Світлана здивувалися – ніякої тітки у них не було. Жінка почала пояснювати, що вона їх далека тітка. Нібито їй потрібно до ліkаря, і родичі дали їх адресу для тимчасового проживання. Женя кивнула, хоча мало що зрозуміла, ким доводиться їм ця тітка. Вони впустили її в будинок.
Поки гостя копалася у своїх сумках, Женя каже Світлані. – Може тобі з роботи відпроситися? Не залишати ж малознайому людину в будинку, – сперечалися дівчини. – Ніяк не можу. У меня нарада сьогодні, — відповідала друга. – І мені не можна прогулювати. Запропонували жінці лягти подивитися телевізор поки їх не буде. Вона з радістю погодилася, хто б відмовився від такого? Женя зі Світланою зустрілися після роботи біля під’їзду. Їх обох мучило питання, а не аферистку вони залишили в своїй квартирі.
Але в квартирі їх чекала ситна вечеря. Коли вони зайшли у вітальню, тітка Валя, сидячи в кріслі зв’язала носок і дивилася телевізор. І тут у двері подзвонили. Женя пішла відкривати. У двері майже увірвався скуйовджений мужик: – Чуєш, до тебе моя тітка випадково не заглядала? Висока така, сива, Валентиною звуть? Тут на шум вийшли і тітка Валя зі Світланою. Мужик, як побачив тітку, полегшено зітхнув: -Ну Слава Богу, знайшлася. Виявляється, вона сплутала квартири і пішла не до того Жені. Через десять хвилин тітка Валя серцево прощалася з Женею і Світланою.