Бабуся Юля робила покуnки, раптом побачила незнайому жінку. В їх селі таке в дивину. Юля тут все життя живе і всіх знає, тому здивувалася. Дівчина була молода і ваrітна. Вийшовши з магазину, дівчина стала розгублено озиратися. Юля за нею спостерігала, а потім наважилася підійти: -Що у тебе сталося, дитино? -Вкрали валізу! – розгублено сказала жінка, -Я її прямо тут залишила! Юля розуміюче посміхнулася. -Не переживай. Це сусідський хлопчик Іван. Він з особливостями, вічно бере чужі речі.
Батьки у нього хороші, не переживай, все повернуть. Пішли вони в сусідній будинок і повернули валізу дівчини. Оксана почала світитися від щастя і тепло подякувала стареньку. Юля зважилася запитати: -А ви до кого приїхали? Я раніше вас тут не бачила, тут люди всі один одного знають. Незнакомка витягла з кишені записку і протягнула жінці. -Знаєте, де це знаходиться? Очі Юлі здивовано розширилися. На папірці була написана її адреса. Вона задумливо пошкребла підборіддя.
-Давайте я вас проведу. Вона тільки біля будинку зізналася, що за цією адресою її житло знаходиться. Оксана розповіла за чашкою чаю навіщо приїхала. Вона була донькою її покійного, kолишнього чоловіка. Приїхала, щоб розповісти їй про його кончину. Юля засмутилася, з чоловіком у неї після роз лучення були дружні стосунkи, а Оксана її втішала. Після цього візиту вони стали спілкуватися. Юля знайшла близьку людину, а незабаром і не рідну, але онуку.