Я заміжня і у нас двоє діток. Весь час після весілля ми жили в передмісті в однокімнатній квартирі. Перший час нам було достатньо місця. Проте з того моменту, коли я заваrітніла вдруге, почалися суттєві незручності. Як всім розміститися так, щоб було більш-менш комфортно? А що буде, коли дітки підростуть? Знаєте, може це звучить трохи негарно, але я подумала про те, що ми могли б помінятися з батьками чоловіка. А що, вони удвох живуть в двокімнатній квартирі. Могли б і в одній кімнаті жити спокійно. А те, що передмістя, так це не страաно.
Їм то і ходити особливо нікуди, не те, що мені з дітьми. Якщо вже сильно треба буде, доїдуть на громадському транспорті. На свіжому повітрі пожити їм було б корисно. Загалом, я вирішила поговорити з чоловіком, і переконати його. Нехай він запропонує їм обмін, це ж його батьки! Тим більше, я знаю точно, що вони не погодяться, якщо таку пропозицію зроблю я. Заради обміну квартир я готова була полюбити їх і забути старі образи. Але все виявилося зовсім нелегко. Розмова чоловіка з батьками закінчилася нічим.
Вони ніяк не хотіли мінятися з нами. Як так можна, не розумію? Адже мова йде про комфорт і щастя їхнього сина і онуків, а вони не погоджуються. Неначе не розуміють, що нам ця квартира потрібніша. Як можна бути такими егоїстами? Яка їм різниця, де жити? Вони ж пенсіонери. Але всі доводи були марними. Свекруха зі свекром ніби не чули того, що їм говорили. Сказали, що звикли жити в цій квартирі і не хочуть міняти її. Як на мене, то вони думають тільки про себе. А як же ми? Чому вони не хочуть увійти в наше становище? Може, роблять все це на зло? Як переконати батьків чоловіка помінятися квартирами? Що робити?