Оля та Ігор відзначали двадцять восьмий ювілей шлюбу. Це свято стало для неї справжнім випробуванням. Весь вечір гості піднімали тости в ім’я їх міцної любові, чоловік світився від щастя і дивився на неї із захопленням, а у неї все в душі переверталося догори дном. Вона совалася на стільці, насилу тримала на обличчі натягнуту посмішку, мріючи про те, щоб свято скоріше закінчилося. Коли гості розійшлися по домівках, вона відчувала себе вичавленою, як лимон. Сказавши чоловікові, що nогано себе почуває, залишила стіл неприбраним і лягла раніше в ліжко. Ігор все прибрав сам. Оля знала, що Ігор її сильно любить, але не могла відповісти взаємністю.
Коли вони тільки познайомилися, їм було по двадцять років. Ігор був ідеальним кандидатом на роль супутника по життю. Він добрий, працьовитий, Уважний, але найголовніше – він її шалено любить. Мати завжди говорила Олі, що головне, щоб чоловік дружину любив, а решта додасться, мовляв, з часом почуття з’являться. Вони зустрічалися два роки, коли Ігор зробив їй пропозицію. Вона погодилася недовго думаючи, розраховувала, що в шлюбі почуття відповідні виникнуть. Але час минав, і нічого не змінювалося. Оля з часом сильно прив’язалася до чоловіка, але нічого більше симпатії відчути не могла. Вона прикидалася, що почуття у неї є, намагалася бути хорошою господинею і дружиною. Але совість не давала їй спокою. Вона мучила душу і шепотіла вечорами, що Оля не на своєму місці, що вона брехуна.
Вона хотіла зізнатися чоловіку і піти, але занадто боялася змінити звичний стан справ. З кожним роком тягар провини ставав все важче, а зізнатися ставало все складніше. Чоловік, прибравшись вдома, поцілував дружину і ліг поруч, повернувшись на бік. – Мій скарб, добраніч. – Добраніч, Ігор. Деякий час вона лежала і розмірковувала, потім вирішила, що більше так жити не може. Набравшись сміливості, зворушила чоловіка за плече. Він не поворухнувся. Вона його тихенько покликала, але реакції знову не послідувало. Для зізнань було пізно, Ігор її покинув. Оля, втративши чоловіка, зрозуміла його справжню цінність для себе. В її житті утворилася порожнеча, яку нічим не можна заповнити. Не могла собі пробачити свою дурість. Вона його любила, але навіть не розуміла цього…