Так вийшло, що у мене з батьками не було близьких стосунkів. Навіть у дитинстві вони не приділяли мені належної уваги, і завжди залишали то на бабусю, то на тітку. Я сильно через це переживала і завжди думала, що коли я вийду заміж, то у мене буде міцна і дружна сім’я. Мій чоловік був з повною, благополучної і дружної сім’ї. Коли я зустріла такого чоловіка, то була дуже рада тому, що його родичі мене добре прийняли. Я завжди намагалася справити на сім’ю чоловіка гарне враження.
Постійно організовувала застілля для них у нашому домі, і намагалася підтримувати контакт через інтернет і телефон. Рідні чоловіка періодично кликали нас до себе в гості на свята, і я відчула себе частиною великої родини. Я подружилася з його сестрою і встановила довірчі від носини з його бабусею. Вони завжди обіймали мене при кожній зустрічі, і іноді допомагали порадами. І це ставлення стало дуже цін ним для мене. Я отримувала від них те, чого мені так не вистачало з дитинства, любові, тепла і довіри. Але через якийсь час зовиця стала віддалятися від мене. Майже не спілкувалася зі мною, і припинила що-небудь обговорювати, перейшовши на сухі відповіді.
Бабуся раніше ставилася до мене добре, але постійно вимагала, щоб я доnомагала їй на дачі, і стежила за порядком у будинку. Через деякий час я зрозуміла, що щось пішло не так. Коли я запитала про це чоловіка, він чесно зізнався, що я не дуже подобаюся його рідні. З’ясувалося, що його батьки сватали йому в дружини іншу дівчину. А у його сестри ніколи не було до мене дружніх почуттів, і вона спілкувалася зі мною з ввічливості. Бабуся – це єдина людина з їхньої родини, яка мене насправді добре прийняла. Загалом незважаючи на те, що я вважала себе частиною сім’ї чоловіка, я все одно залишилася для цих людей сторонньою людиною. А найприкріше це те, що вони часто звали чоловіка до себе в гості без мене.