Рік тому я познайомилася з молодою людиною. Ми стали зустрічатися і 4 місяці тому стали жити разом. Поруч з ним я не відчуваю себе щасливою, вірніше, навіть навпаки. Я звикла жити, ні в чому собі не відмовляючи, і ні від кого не залежачи. А тепер він контролює мої кроки, постійно вимагає, щоб я підкорялася йому. Одним словом, він обмежує мою свободу. А я не звикла так жити. Він качає права, командує мною. Але раніше я такого не помічала. Напевно, йому стало зрозуміло, що я люблю його і прив’язалася до нього, і думає, що не захочу розривати від носини.
Після того, як ми стали разом жити, він почав вимагати, щоб я припинила дружити з чоловіками. У мене дійсно були друзі, і мені довелося піти на поступки. Скажу відразу, що серед них були такі, які доглядали за мною. Потім він став вимагати, щоб я відмовилася від походів в клуб. Мої подруги не подобалися йому. Мені не хотілося провокувати сварkи, і довелося поступитися його вимогам. Але я не збираюся все життя танцювати під його дудку, і тому не хочу nродовжувати відносини.
За його словами, жінка повин на піклуватися про чоловіка і дітей, мовляв, у неї не може бути своїх інтересів і бажань. А я прагну до свободи і незалежності. По-моєму, ми не підходимо один одному, він мені не пара, і ми повин ні роз лучитися. Але тепер все змінилося. Я ваrітна. Мене здивувало те, що він не зра дів, коли я йому повідомила цю новину. Він поставив ультиматум: «Якщо не розпишемося – я не визнаю дитину». Я в розгубленості. Не хочу пов’язувати своє життя з ним, у мене є побоювання, що під його впливом втрачу власну особистість. Але і не хочу залишати свою майбутню дитину “безбатьківщиною”, це неправильно. Що робити?