Ми жили дуже бід но, батько мій давно нас кинув, мама часто хво ріла, тому я почала працювати, будучи ще підлітком. Коли мені було 23, мама важко захво ріла, і я повинна була за нею наглядати, на роботі мене відпускали, але потім всі ці пропуски стали частими і мені чітко дали знати, що так далі не може тривати, і мені довелося звільнитися з роботи. Я доглядала за своєю мамою, але повністю занедбала себе, так як у нас і коштів, і часу в мене на це не було.
Про особисте життя і мови не могло бути, ніхто на мене не звертав уваги, я була неохайною. Для того, щоб якось прожити, мені довелося влаштуватися на роботу, і відповідна за графіком, була робота прибиральниці. Я ніколи в житті погано не ставилася до такої роботи, тому відразу погодилася, nлатили, звичайно, мало, але зате було багато вільного часу. Якось раз, мені так захотілося кави з печивом, підійшла я до кавового апарату, і побачила біля нього нашого директора, який чомусь затримався на роботі.
Мені стало якось ніяково, але він, побачивши мене, сказав, щоб я не со ромилася підійшла взяла каву. Я запропонувала йому печиво, він не відмовився, і ось ми стояли біля апарата і спілкувалися, я не помітила, як пролетів час, та й він теж цього не помітив. Ми почали з ним (M/K) часто бачитися, говорили про все на світі, мені було приємно з ним, йому теж. І от, пройшов деякий час, і він зробив мені пропозицію руки і серця, я просто була в приємному աоці, зараз у нас міцна і дружна сім’я, ми всі любимо один одного, для мами найняли доглядальницю, але самі теж часто буваємо у неї.