Коли ми ще зустрічалися з чоловіком, тоді його старший брат одружився. Роки через 2, і ми зіграли весілля. У чоловіка з братом були прекрасні стосунки. Зразкові брати і завжди один одного в усьому підтримували як найкращі друзі. А заваrітніли ми з дружиною деверя з різницею в півроку. Коли наро дилася Маша, так весь район дізнався, свекруха всім на радощах розповідала, гостинці всім давала, подарунками роздарувала дитину і невістку.
А через півроку наро дився мій Єгор. Так вона по телефону привітала, та й на виписку не зволила приїхати. Чоловік мій засмутився, а я не особливо. Адже поруч зі мною були мої батьки, сестра з її чоловіком, моя тітка і її діти. Саме тому я не стала фокусуватися на поведінці мами чоловіка, а він був засмучений. Навіть йому ніяково було перед моєю ріднею, що ні його мама не прийшла до нас, ні сім’я його брата, адже вони всі були зайняті Машею. Я заспокоювала чоловіка як могла, просила, щоб він не засмучувався.
А він бісився, адже коли навіть просто дзвонив своїй мамі, щоб дізнатися, як вона, то 40 хвилин вислуховував “Маша та Маша”. А свекруха не приховувала свою надмірну любов до внучки, адже вона завжди мріяла мати дочку, а у неї наро дилися два пацана. Так тепер вона насолоджується тим, про що завжди мріяла, хоч і не донькою, а онукою. Незабаром її обидва сини перестали з нею якось тісно спілкуватися. І коли свекрусі потрібна була якась доnомога, то вона відразу ж згадувала Єгора. Якось так, але це несправедливо.