Моя сусідка на старості років зовсім з глузду з’їхала. Знаю, що їй було не легко без чоловіків ростити її дівчаток, але, щоб до такої міри зна хабніти і вимагати все від дочки і зятя, особисто я, вважаю на хабством. Марина розійшлася з першим чоловіком, коли їх доньці Ані було всього 4 рочки. Він навіть фі нансово не доnомагав, і все Марина тягнула на своїх плечах.
Коли Ані було 10 років, то вона наро дила другу дочку. Але її обранець був одружений і погодився забезпечувати їх, натомість, що його дружина не дізнається про позашлюбну дитину. Коли її старша дочка підросла, то для неї Марина пригляділа заможного молодого чоловіка, у якого були дуже багаті батьки. А він сам був єдиним сином у родині. А її Аня вважала за краще вийти заміж за її хлопця, якого любила. І після цього Марина на 180 градусів поміняла своє ставлення як до доньки, так і зятя.
Стала вимогливою, на хабною і постійно дорікала їм, що вони недостатньо коштів виділяють для неї і для її молодшої дочки. А зять нічого не шkодував для тещі. І комуналки оnлачував, і завжди з повними пакетами приходив, і на додаткові витрати їй залишав. А їй все мало було. Вона ще хотіла на нього повісити чеки на поkупки обновки для молодшої дочки. Але вони говорили, що у них підростаючий син, який на гуртки ходить, спортом займається і вони роблять все що в їхніх силах. А для Марини дочка все одно невдячна. Адже не купує їй путівку на заслужений відпочинок.