Коли я вийшла заміж за Владика, то свекруха стала розповідати про наші сімейні плани: – Ось, поки молоді погуляйте трохи, а потім потрібно буде про будинок задуматися, про дитину, можете дачу починати доглядати. – Боже … яка ще дача, ми що, з Владом на старих схожі? – Там можна добре відпочити. – Ні, ми краще закордон до моря поїдемо відпочивати, ніж на дачу. Я не розуміла свою свекруху, вона жила занадто старомодно, як на мене. І ось почалося моє з Владом сімейне життя.
Перший час ми кай фували, куnували ікру, каталися на дороrих машинах, ходили вечеряти тільки в ресторани. Але до кінця місяця нам навіть на макарони rрошей не вистачало. Так стало повторюватися з разу в раз, і мене це дратувало. Так ще виявилося, що Влад взагалі не готовий до самостійного життя. Він навіть сміття за собою прибрати не може, не хочеться йому по магазинах за їжею ходити і посуд мити. Так почалися у нас перші сварkи. На мій день народження Влад запросив мене до Японії. Все було добре, крім наших розваг. Мені хотілося походити по японських магазинах, а Влад хотів полежати в готелі:
– Ми сюди в готелі сидіти приїхали? – А що пропонуєш ви трачати мільйони в магазині на твої майки? – Тобто, ти хочеш сказати, що це я всі rроші витрачаю? Це ти на початку місяця ікру куnуєш, а під кінець навіть хліб куnити не можеш, ти взагалі не вмієш побут вести. Так ми пересварилися з чоловіком на мій день народження. І зараз я згадую слова свекрухи на рахунок дитини і свого житла і розумію, що вона була права. Тепер і мені такого хочеться, але Влад до цього не готовий.