Лідія мала щасливий шлюб, але щастя зруйнувала виnадкова ава рія. Втративши чоловіка, Лідія із сином переїхали до її батьків. Сумуючи за чоловіком, сім років вона присвятила себе вихованню Сашка. Потім зустріла чоловіка та вирішила, що готова до другого шлюбу. Спочатку він здавався добрим. Звичайно, Денис знав про те, що у неї від першого шлюбу була дитина, обіцяв їм щастя та безпеку. Він обіцяв, що піклуватиметься про них, і запросив у свою квартиру. Денис мріяв про свою дитину.
Лідія наро дила йому здо рового малюка, але в період вагітності ставлення Дениса змінилося. Навколишні зауважували, що Лідія все частіше виглядала сумною. Вона схудла і була бліда. Коли вони відзначали у сімейному колі народження дитини, часто звучали тости за молодшого брата. Денис похмурнів. Він, перебравши з алkоголем, підвівся і почав говорити. – За братика? Немає в моєї дитини брата. У мене один син! Я вижену Сашка надвір, коли 18 виповниться! Він мені ніхто! Ошелешені люди намагалися напоумити Дениса, але його було не зупинити. По щоках Лідії котилися сльо зи. – Лідію я теж вижену, якщо гідною дружиною не буде!
Після цих слів Лідія встала: – Я втомилася від твоїх докорів та погроз. Ми йдемо! Шукай собі гарну дружину! Під акомпанементи п’яних криків Лідія зібрала речі, взяла дітей та поїхала до батьків. – Ну і забирайся! Катись звідси зі своїм синочком! Заспокоївшись, вона вирішила назавжди піти від нього. Вона почала ремонт у квартирі, яка залишилася в неї від бабусі. Раніше вона казала матері, що квартиру треба nродати, але мати завжди відмовлялася. Вона вважала, що “запасний аеродром” не буде зайвим. Жаль, що посадку довелося робити аварійну. Лідія розраховувала на щастя, але зіштовхнулася з принизливим ставленням з боку чоловіка. Навіщо жити з тим, хто не любить і не дбає про тебе? Жити одній краще, ніж терпіти приниження. Вона вирішила, що житиме заради своїх дітей.