Ми із чоловіком зустрічалися задовго до весілля. Моїм батькам він із самого початку сподобався. Вони навіть полюбили його більше, ніж будь-коли любили мене. Для них зять завжди був ідеальним чоловіком, а я завжди не була гідною йому. Як усі молодята, ми теж іноді сва рилися. І навіть якщо я мала рацію, батьки підтримували чоловіка, все одно були за нього. Вони твердили, що я роблю з мухи слона, перебільшую, завжди не так розумію ситуацію, загалом, що я істеричка.
Якось вони навіть не прийняли мене та сина на ніч до себе. Ось як усе було. Цього вечора чоловік повернувся додому трохи п’яним. Він був голодний і зажадав від мене вечерю. Я відповіла, що не встигла нічого приготувати. Справа в тому, що приблизно один раз на місяць я виділяю час для себе. Я ходжу в салон, наводжу себе гаразд, роблю процедури, відпочиваю, ходжу з подружками по музеях, вечеряємо разом у ресторані. Тобто весь день я проводжу поза домом. І цього дня мене не було вдома. Я повернулася додому, невдовзі повернувся і чоловік. Зрозуміло, що я не мав часу на приготування. Але чоловікові це не сподобалося.
Він учинив сkандал. – Я цілими днями працюю, заробляю потом і кров’ю, а ти витрачаєш ці rроші на всяку нісенітницю, ще й залишаєш мене голодувати. Це сталося не вперше. Мій терпець урвався. Набридло терпіти його витівки і весь час мовчати. Цього разу я висловила йому все та зібрала наші з сином речі. Він навіть не збирався мене зупиняти. Поки я збирала речі і одягала сина, він замовив собі їжу додому і вмостився перед телевізором. Ми вийшли з дому, а він навіть не глянув у слід. Коли батьки побачили мене з сином на nорозі їхнього дому, сказали: – Тут тобі не місце. Правильно він каже. Потрібно дбати про сім’ю, а не салонами ходити, – сказала мати. – Я б самого початку вигнав тебе за такі витівки, – додав батько. Я вимушено повернулася додому. Була розчарована. Батьки, найближчі мені люди, відвернулися від мене в найважчу хвилину.