У моєї мами виникли див ні думки. Мені здається, вона божеволіє. Останнім часом вона стала думати, що нам потрібні її rроші, і ми доnомагаємо їй, щоб нам дісталася її квартира. Про це вона сама заявила мені. Вона живе скромно, отримує мізерну пенсію, але відмовляється від фі нансової доnомоги. Тепер навіть не дозволяє приїжджати і привозити продукти. Навіть не пускає в квартиру, просто не відкриває двері. У мене двоє синів, у мого старшого сина є дівчина і вони живуть окремо. Мій молодший син працює, у нього хороший дохід, я сама працюю, чоловік – теж.
Не розумію, про яку вигоду може йти мова. Навпаки, я завжди пропонувала доnомогти їй ,але вона каже, що ні в чому не потребує, і якщо знадобиться, вона сама попросить. Я до цього ставилася адекватно, адже добре знаю свою маму: вона звикла жити самостійно, не залежати від когось і не просити rрошей. Моя мама вже в літньому віці, їй недавно виповнилося 72. Я впевнена, що вона не потребує доnомоги, мої сини дуже люблять бабусю і завжди готові і раді доnомогти їй. Не знаю, звідки у неї такі думки. Після того, як мого батька не стало, ми завжди були поруч з мамою, пропонували їй будь-яку доnомогу. Я навіть запропонувала їй жити з нами, але вона відмовилася.
Я дуже боюся за її здо ров’я. Я намагалася в усьому підтримувати її. Але раптом я стала помічати, що наші візити не подобаються їй, і подумала, що ми втомили її. Адже все життя мама любила жити усамітнено, не любила компанії. Я стала рідше дзвонити, щоб не тиснути на неї. Вирішила поговорити з нею і дізнатися, в чому справа, чим обумовлено таке ставлення до нас. Мама заявила, що не збирається залишати нам свою квартиру і віддавати нам свою пенсію. Сказати, що я була в աоці-нічого не сказати. Я намагалася пояснити їй, що вона помиляється і такої думки у нас немає. Але безрезультатно. Не знаю, що робити, як напоумити її…