Нещодавно мій брат роз лучився з дружиною. За плечима залишилися 22 роки спільного життя. Я не засуджую свого брата, я навіть рада за нього. Справа в тому, що його дружина ніколи не подобалася мені: просто нестерпна жінка, у неї жа хливий характер. Словом, моєму братові не пощастило з дружиною. Брат-дуже хороша, добра людина, відмінний сім’янин, турботливий батько, у нього дві дочки. А дружина була повною протилежністю чоловіка. Була сварливою, злою, не вміла вести господарство, не вміла готувати. Завжди влаштовувала сkандали по дрібницях.
Вона навіть своїх дітей не любила. Всім розповідала, що з чоловіком їй не пощастило, не цінує її, не поважає. Я знала, що моєму братові дуже важко з дружиною і радила роз лучитися з нею. Але він говорив, що ще не час. Я не знала, чого він чекає, адже людині життя дається тільки раз. Ні я, ні мама не ходили до них в гості. Пройшли роки, дівчатка виросли, потім вийшли заміж. Спочатку батьки видали заміж старшу дочку, а через рік і молодша дочка сказала, що теж збирається заміж. Зіграли весілля – і вона переїхала до чоловіка. Тоді мій брат заявив дружині, що збирається роз лучитися з нею. Він сказав, що стільки років терпів її заради дочок, щоб діти росли в повній родині.
І тепер, коли у них свої сім’ї, він не збирається продовжувати відносини. Коли вони познайомилися, мій брат був по вуха заkоханий в неї; мама вмовляла відмовитися від весілля, адже з першої ж зустрічі вона не злюбила цю дівчину. Але брат одружився з нею і з цією жа хливою жінкою провів кращі роки свого життя. Яке ж було її здивування, коли я дізналася, що брат заповідав все майно двом своїм дочкам. Оскільки брат-людина порядна, він не міг залишити дружину без даху над головою після стількох років спільного життя; і куnив для неї однушку. Два дні тому брат сказав мені, що в його житті з’явилася нова жінка; до речі, вона моя подруга. Я впевнена, що вони будуть щасливі.