Вчора подруга була у мене вдома і розповідала, що у них в будинку відбувається. Виявляється, що її дівер майже кожен день живе у них. Мало того, що постійно ночує, так ще й з’їдає все, що є в холодильнику. Ну як так? Чоловік подруги нічого не говорить. Мовляв, йому буде ніяково сказати братові що-небудь. Але подруга правильно каже: не так, що їм легко на хліб заробляти. У них же іnотека. Намагаються якось економити. А тут брат чоловіка може за раз з’їсти всю пачку сосисок.
Коли Настя, моя подруга, говорила про це, я згадала їх історію з чоловіком. Кілька років тому, коли вони ще жили в знімних квартирах і тільки наро дилася їхня перша дочка, вони працювали на ярмарку. Ярмарок знаходився на іншому кінці міста. Так як йшли вони туди рано і поверталися пізно, іноді залишалися у своїх знайомих. Настя пам’ятає, що з чоловіком вони завжди приносили з собою їжі, пельмені заморожені або щось в такому дусі, щоб не доставляти проблем рідним. Але рідні, точніше, двоюрідна сестра чоловіка, давала їм по одній сосисці, дуже тонкий шматок хліба і дуже тонкі скибочки ковбаси.
Це вранці, на сніданок. А вечорами сестра чоловіка не варила пельмешек. Вона просто забирала їх собі, а їм давала по одній маленькій порції макаронів. Ось зараз вона згадує про це і каже, що, якщо вони вчинять так само з братом чоловіка, він, звичайно, буде незадоволений їх гостинністю і розповість про це всім родичам. Як тільки вона закінчила свою розповідь, подзвонив чоловік Насті і сказав, що брат повернувся додому. А вона, сміючись, запитала, чи залишилося в холодильнику щось чи ні. Нам було і смішно, і сумно. Не знаю, як реагувати в таких випадках? Сподіваюся, що чоловік Насті все-таки зважиться поговорити з братом. Адже не можна ж так…