На п’яту річницю нашого весілля батьки дружини nодарували нам дачу, не переоформили, а просто nодарували нам ключі своєї дачі. Сказали, що набридати не будуть, тільки час від часу будуть заглядати до нас. Я був на сьомому небі від щастя. Мені не терпілося скоріше освіжити ремонт на дачі і в’їхати туди на все літо. Подарунок ми отримали 2-ого квітня, так що був час на гарненький ремонт, що ми і зробили. Думаю, варто сказати, що ми з дружиною вже досить давно хотіли собі дачку, але ніяк руки не доходили, та й rрошей не навалом у нас було. Загалом, весь час відкладали це на потім, а тут, на тобі, на річницю такий подарунок… За два місяці ми переробили все на дачі.
Її було не впізнати, при чому ми оновили не тільки інтер’єр, але і екстер’єр нашого дачного будиночка, а саме у двоє поставили альтанку, rамаки, понасаджали красивого і корисного, і нам залишалося тільки радіти. На все це ми витра тили приблизно 7 тисяч зелених. Це були всі наші накопичення на той момент. Зате ми, ох, як були задоволені собою. Ось, не встиг я натішитися, не минуло й місяця, як ми жили на дачі, як батьки дружини заявили: – Ми вирішили піти на пенсію, а в місті особливо займатися нічим. Пожили ви на нашій дачці і вистачить, пора повернути її господарям.
Схоже, їх заява здивувала тільки мене, так як дружина це прийняла як само собою зрозуміле. Я був просто в աоці від того, як спокійно вона сказала, мовляв, ну, так і повинно було бути, дача-то за документами належить її батькам… Вона сказала, що ми можемо спокійно жити з її батьками, а зустрівши мій наполегливий опір, назвала мене безсердечним і бездушним. Тепер я не знаю, що мені робити. Ну не збираюся я жити з батьками дружини, це навіть не обговорюється; але невже я і справді такий безсердечний,як каже дружина?