Коли нашому синові було десять років, мій чоловік, Артур, кинув нас. Містечко у нас маленьке, тому всі про всіх все знають. Ось так і до мене доходили чутки про колишнього. Тому що він сам ніколи до нас не приходив. Постійної роботи Артур не мав, то сам звільнявся, то гнали взаший за порушення трудової дисципліни. Ті крихти, що висилав нам, навіть алі ментами назвати не можна. Потім став жити разом з жінкою, у якої був свій син, одноліток. Нова дружина змогла поставити його на “шлях істинний”. Став працювати, обходити чужу дитину, при цьому повністю ігноруючи свою рідну.
Моєму синові сьогодні 34 роки. Добре заробляє. Має трьох дітей. Одна дочка від першого шлюбу. Алі менти nлатить як годиться, підтримує першу дружину, спілкується з дочкою. Але в наші важкі дні, хоча і багато працює, добре отримує, але баrатієм не стає. Та й то сказати-першій дружині rрошей підкидає, себе і свою сім’ю утримує, і мені трохи доnомагає. Артур все ще живе зі своєю співмешканкою. Син у них виріс неробою. Не працює, двічі роз ведений. Живе з матір’ю і Артуром, під їх опікою. І я, і син давно вже прийняли ту обставину, що тата в його житті немає і не буде.
Як виявилося, поквапилися… Місяці три тому колишній потрапив в автоkатастрофу. Тепер ходити не буде. Співмешканка доглядати за ним не бажає. Син підтримує матір у прагненні вигнати Артура з дому. А як же? Його матері утримувати двох важко буде. Ось він і прагне позбутися ін валіда. Всі кумушки про цю історію пліткували, так що слух і до нас дійшов. Загалом, цей мерзотник, не зміг придумати нічого кращого, як подавати на алі менти. На мого сина. Про це нам стало відомо після дзвінка адвоката. Син не полінувався, сходив до нього, запитав: “За що і чому я повинен утримувати чужу людину?” Той не став довго розсусолювати і коротко відповів: “Я тебе народив, життя тобі дав, ти мені винен. Тому nлати”…