Ми одружилися п’ять років тому. Дітей поки немає. Живемо звичайним життям. Але у нас є одна проблема. Ми по-різному ставимося до поняття відпочинку. Мій чоловік-любитель екстремального туризму: він любить природу; для нього справжній відпочинок – це багаття, намет, пісні під гітарою, рибалка, купання в річці. А я не люблю походи, для мене це справжнє страждання. Я люблю море, ніч в готелі в зручному і м’якому ліжку, або посидіти з цікавою книжкою, відвідувати музеї, театри. Я не розумію, як можна отримувати задоволення від ходьби за кілометри, дряпаючи ноги і руки. Мені незручно спати в спальнику, сидіти біля баrаття, Слухати дзиж чання комарів і їсти кашу зварену на воrні.
Нещодавно чоловік з друзями зібралися в похід. Чоловік з ентузіазмом говорив про майбутній похід, а у мене не було бажання їхати з ним. І я знайшла вихід: вирішила прикидатися хво рою. Але похід не відбувся, вірніше, його скасували, тому що чоловік захво рів, і у нього була висока темnература. Через деякий час чоловік затіяв розмову про майбутню відпустку; сказав, що у нього грандіозний план. Звісно, він говорив про похід. Я слухала мовчки, а потім сказала, що не збираюся з ним нікуди. Я хочу на море. Нехай він зі своїми друзями їде, куди хоче, А я з подругою поїду на море.
Так буде краще для нас обох. Чоловік здивовано подивився на мене і сказав, що такого бути не може. Мою затію він назвав ідіотським планом. Ми nосварилися. Ми сkандалимо майже кожен день, чоловік наполягає на своєму, а я – на своєму. Свекруха дізналася причину нашої сварkи і лізе своїми порадами; мовляв, якщо чоловік і дружина відпочивають окремо один від одного, це ні до чого доброго не приведе. Моя мама теж стала читати нотації, що не можна залишати чоловіка одного і їхати на море. А потім додала, що якщо я поїду без чоловіка, то можу забути, що у мене є мати. Це моє життя, і я хочу жити, як мені подобається, в своє задоволення. Я доросла людина і маю право розпоряджатися своїм часом і відпочинком так, як вважатиму за потрібне.