Ми з чоловіком поки що накопичували на орендовану квартиру, тут батьки мої отримали хорошу спадщину і відразу передали мені. Цього вистачало на перший внесок іnотеки, тому ми вирішили куnити будинок, щоб закрити питання житла раз і назавжди. Взяли ми двійку, переїхали і стали разом жити, поступово виплачуючи потрібну су му. Про дітей поки що не замислювалися, бо обоє працювали. У мене зі свекрухою нормальні стосунkи. Я завжди вважала, що можна зберігати гармонію, якщо спілкуватись на відстані. Тому що дві жінки на кухні – це kатастрофа; тому добре, що ми одразу стали жити з чоловіком окремо. Але останнім часом свекруха почала розповідати про життя своєї племінниці Ліди.
Цю Люду я вперше побачила на нашому весіллі, і вона мені одразу не сподобалася. На вигляд, доросла жінка, але веде себе як дитина. Здавалося, вона зовсім не пристосована до життя. І ось свекруха розповіла, що Ліда зараз живе з нею, і та її буквально мучить. Чоловік у неї почав багато пити, сама вона працювати не може, бо у деkреті. Минув тиждень, і свекруха знову завела тему про цю Ліду. Мовляв, тепер свекруха хоче її вигнати з дому, бо Ліда влаштовує вдома сkандали через пияцтво чоловіка. Ще через два тижні Ліда вже була у квартирі моєї свекрухи.
Та люб’язно її дала притулок у себе. Тільки потім з’ясувалося, що жити з маленькою дитиною в одній квартирі не так просто, тим більше свекруха не переносила гучних звуків. Тоді вона прийшла до нас: -Бідна Лідочка зараз у мене з дитиною живе, сама не працює. Чоловік її якісь копійки надсилає. Я вирішила, нехай у мене залишиться, доки на ноги встане. Але не можу я переносити цей шум щодня, у мене аж тиск піднімається. Можна я хоч із вами поживу, у вас все одно двоє. Довелося погодитися, тільки через силу. Мені не дуже хочеться жити зі свекрухою, тому що це по-любому приведе нас до конфліктів. І мені зовсім не шкода цю Люду. По-перше, могла б поїхати до інших своїх родичів. По-друге, вона сама винна, що опинилася в такій ситуації і з таким ненадійним чоловіком.