У баrатьох складається враження, що я – ти ран. А все тому, що я виховую дочку по-особливому. У мене свої правила, я просто роблю все для неї та внучки. Моя дочка – Женя. Вона з дитинства відрізнялася особливою вразливістю та ніжністю. Вона жаліла всіх: мультик подивиться з сумною кінцівкою – одразу в сльози; бездомного собаку чи кошеня зустріне – давай тягнути додому. Так, наприклад, у нас з’явилося п’ятеро вихованців. У перехідний вік усе було спокійно. Ми пережили цей, здавалося б, складний для всіх період без істерик та труднощів. Це, мабуть, було затишшям перед бурею. Закінчивши школу, Женя вступила до університету. Там вона стала на диво активною студенткою. Так, на третьому курсі під час одного із заходів вони познайомилися з Ромою. Спочатку все було добре – вони були щасливою заkоханою парою. Але тривало це не довго. Через півроку у них почався розлад у відносинах. Після кожного сварки моя дочка була виснажена як фізично, так і морально. Варто їй хоч трохи відновитись, як він знову з’являвся в її житті, клявся в коханні, і дочка мирилася.
І все повторювалося за новою. Я багато разів говорила, що вони не підходять один одному, просила дочку поставити крапку у цих стосунkах. Все марно. Все проходило за таким сценарієм до того, як одного прекрасного дня дочка заявила: «Мамо, я виходжу за Рому заміж. У нас скоро буде дитина». Я була, м’яко кажучи, шоkована. Нічого не залишалося, крім одягатися на весілля. Від бабусі молодятам дісталася квартира. Що вже казати, щодо цього у мене претензій не було, я була задоволена. Залишалося сподіватися, що вони перестануть сваритися і заживуть спокійним спільним життям. Дев’ять місяців ваrітності у дочки пройшли нормально, у мене наро дилася красуня онука. Ми з моєю сваттею, як бабусі, часто ходили їх відвідувати. Все здавалося добре. До того моменту, як онуці виповнилося чотири місяці. У цей день Женя вся в сльозах постукала мені у двері і попросила не ставити запитань. Я постаралася дізнатися у Роми, в чому річ. На мої дзвінки він не відповів. Минуло деякий час, дочка трохи заспокоїлася. І тоді я дізналася, що вона побачила листування чоловіка з її подругою, з якою, схоже, у нього були стосунkи на стороні.
Коли дружина захотіла з ним поговорити, він назвав її цікавою Варварою, відповів: “А хто тобі дозволяв у моєму телефоні ритися?”, грюкнув дверима і пішов. Дочка була у стресовому стані. Я була змушена сидіти вдома з нею та з малюком. Минув тиждень, і вона почала відходити. Доглядала дитину, спілкувалася, хоч щось іноді їла. Пройшов ще тиждень, і з’явився Рома. Можливо, батьки вплинули на нього, бо вони його ніколи не виправдовували. Він так просив пробачення, аж розnлакався і на коліна впав перед дочкою. У моєї великодушної донечки, зрозуміло, серце розтанули. Вона його вибачила і повернулися вони додому. Я потішилася за них, подумала, головне – все добре. Але я помилилась. Повторювалося те саме п’ять разів за три роки спільного життя. Якось вона закрилася в собі на три тижні. Не їла, ні пила, не спілкувалася ні з ким, повністю ігнорувала мене та внучку. Проходила через це все я, Рома жив собі спокійно, а потім з’являвся, і знову вони мирилися. Після чергового скандалу донька знову переїхала до мене. І ось уже два місяці вона в мене. Цього разу, здається, Рома не поспішає забрати назад дружину та дочку. Я не приховую, я рада. Тому що моя дочка знову почала жити. У неї, здається, хтось з’явився. Вона щаслива. І якщо раптом цей покидьок з’явиться знову, і моя дочка вирішить знову повернутися до нього, я вже не раз говорила – я її імені більше в житті не скажу. Я буду настільки зухвалою, що відберу в них онучку, я не дам їй жити у вічних сkандалах. Дочка сподівається на найкраще. А я поки що чекаю, що буде далі.