Чоловік нещодавно закотив істерику за те, що я нагрубила його мамі. А мені все одно, істерить він чи ні. Навіть коли він налякав мене роз лученням, я зраділа і вважала це шансом. Мій чоловік корінний мешканець нашого міста, а я приїжджаючи. Саме за цим критерієм свекруха з першого дня нашого знайомства називає мене колгоспницею. Серйозно, вона мене на ім’я кілька разів називала в присутності моїх батьків, в останній час я для неї “Гей, колгоспниця!”. Я так сильно любила чоловіка, що не звертала уваги на знущання свекрухи. “Ну, каже і каже гидоти, мені-то від цього що?” – думала я, наївна дурочка. Свекруха вважала мене на сходинку нижче. Думала, що я повелася на квартиру та статус чоловіка. А насправді, можна сказати, все навпаки: мої батьки – представники інтелігенції: батько – професор наук, мама – найкращий kардіохірурr нашого міста. Батьки чоловіка, втім, як і в нього, не мають навіть вищої освіти. Всі вони закінчили училище і на цьому обмежилися. Якщо хтось і може когось засуджувати, це точно не його батьки, повірте мені на слово.
Спочатку свекруха виражалася, тільки коли ми були наодинці, потім стала і в присутності чоловіка говорити, мовляв, я сиджу на шиї чоловіка, він заробляє більше, живемо ми в його квартирі і таке інше. Чоловік потихеньку почав підтакувати мамі, а потім почав і сам час від часу повторювати її слова про квартиру, зарnлату і все в цьому дусі. Я терпіла висловлювання свекрухи довгих два роки, а потім трапився момент, який став поворотним в історії нашої сім’ї. Якось мені зателефонувала свекруха і почала кричати щось у трубку. Вона була чимось незадоволена, але суть не в цьому. Вона в якусь мить забула тему розмови і переключилася на обзивательства даремно. Ну, а я вже терпіти не збиралася. Я так і сказала, що вона ніхто і звати її аж ніяк. Далі вона хотіла щось відповісти, але як тільки сказала першу літеру, я поклала трубку. Сенсу в цій розмові вже не було. За годину з роботи повернувся розлючений чоловік.
Він з порога почав кричати, мовляв, хто я така, щоб взагалі щось сказати мамі, не кажучи вже про те, щоб нагрубити. Мені втрачати вже нічого. Я послала його кудись подалі. Чоловік образився, швидко зібрав сумочку і пішов до мами, сказавши наостанок: – Ти не гідна бути поряд зі мною. Мабуть, у цьому й була моя помилка із самого початку. До своїх дружин я вибрав собі не рівню. Я тут же почала дивитися квартиру, куди я планувала з’їхати наступного дня і почала збирати валізку, куди насамперед поклала документи, щоб подати на роз лучення. Все це сталося дуже швидко, і я цьому дуже рада. Я тільки після цієї розмови з чоловіком задумалася, чому я її взагалі терплю. У нас немає дитини, немає нічого, що могло б змусити мене затриматися в їхній чокнутій родині на день. Наступного дня я подала на роз лучення, а за тиждень в’їхала до своєї нової квартири. Для повного поняття ситуації скажу, що цей тиждень я мешкала з мамою. Після розлучення з моїх плечей ніби гора вnала. Я задихала на повні груди і відчула себе красивою і гідною жінкою, до речі, вперше з тих пір, як я вийшла за грубу помилку в своєму житті.